Три дні віртуози з Іспанії, Уругваю, Аргентини, Болівії
тiшили слух любителів гітарної музики ритмами болеро, хабанери, фандаго
і, звісно, заповітними мелодіями фламенко — шляхетного Канті Хондо, як
патетично називають його самі іспанці.
Центральна постать фестивалю — іспанський гітарист, автор більш як 300
оригінальних композицій Хорхе Кардоссо. Його авторський концерт в Українському
домі продемонстрував принаймні дві визначальні риси сучасної іспанської
музики. Перша з них — прагнення й уміння складати красиві мелодії. Друга
— прекрасне володіння імпресіоністською гармонією, багатство якої відчувалося
буквально в кожному акорді. Наприклад, у циклі пісень на вірші Індіо Хуана
(їх прекрасно, доносячи найтонші нюанси, виконала Ліліана Родрігес), мелодика
яких вибудована на традиційних для європейського вуха інтонаціях, абсолютно
несподівані тональні відхилення постійно виводили музику зі сфери банальності
до якоїсь чуттєвої трансцендентності. Таким чином досягалося чарівливе
поєднання простоти й оригінальності.
«Чистим фламенкістом» можна назвати гітариста Оскара Ерреро. Своїми
суворими композиціями артист ніби нагадав слухачам, що витоки Канті Хондо
сягають греко-візантійського розспіву, стародавньої іспанської літургії.
Виникнувши в середні століття, саме фламенко стало тим типом гри, який
розділив музику Іспанії на масову, що рясніє орієнтальними, мавританськими
елементами, та елітарну. Лише наприкінці XIX століття фламенко здобуло
широку популярність.
Іспанську бандурiа (bandurria), що її було заявлено в програмі, публіка
не почула. Артист Карлос Усілльос обмежився грою на мандоліні в супроводі
лютні-тенора (Хосе Луїс де Андрес) та гітари (Хосе Луїс Мартінес). Як інструмент
тихозвучний, мандоліна, здавалося б, якнайменше призначена для виконання
батальної музики Христофора Олдрі під назвою «Облога Сарагоси». Однак музикант
майстерно передав її залізний ритм і «каскадне» крещендо. «В Іспанії бандуріа
ніколи не називали народним інструментом, — сказав К. Усілльос в ексклюзивному
інтерв’ю для «Дня». — Це інструмент зовсім іншої породи, ніж ваша українська
бандура. І хоча обидва інструменти походять від грецької пандори, вони
абсолютно різні. На бандуріа грають плектром, на гітарі і бандурі — нігтями.
А з ваших інструментів мені найбільше подобається домра. У неї такий самий
лад, що й у мандоліни, але вона має сильніший звук».
Дні іспанської і латиноамериканської гітарної музики відкривають цілу
серію «гітарних» акцій, кульмінацією яких, очевидно, стане міжнародний
фестиваль в жовтні цього року.
