У рамках акції «Україна — Генуя: діалог людей такультур» у Національній опері звучала скрипка легендарного Страдиварі
Цей концерт відбувся за сприяння Італійського інституту культури в Україні та його директора пана Нікола Франко Баллоні, а також мерії міста Генуї та його віце-мера пані Анни Кастеллано. У першому відділенні вечора оркестр під управлінням Миколи Дядюри виконав увертюру до опери Дж. Россіні «Севільський цирюльник» та «Італійську симфонію» німецького композитора Фелікса Мендельсона-Бартольді. А у другому на сцену вийшов Массімо Куарті, який став «окрасою програми», володар скрипки під назвою «Граф Де Фонтана» роботи великого Антоніо Страдиварі. Скрипка, створена у 1702 році, свого часу була власністю відомого музиканта Давида Ойстраха. Він продав її Міланській музичній фундації, яка володіє унікальною колекцією інструментів, зроблених старими майстрами. Маестро Куарті отримав унікальний інструмент у тимчасове користування. Скрипка «Граф Де Фонтана», яка має м’який, чарівний звук, потрапила до виконавця, який здатен розкрити весь її потенціал.
Массімо Куарті — переможець міжнародного конкурсу імені Ніколо Паганіні. Він виступав з багатьма оркестрами Європи. Записи найвідоміших творів Паганіні (шести концертів, 24-х каприсів) в інтерпретації Куарті вважаються еталонними. Прозвучав Концерт N1 для скрипки з оркестром, а на біс — варіації «Пальпіті» і один із каприсів для скрипки соло. Можна сказати, що з часів виступів Давида Ойстраха Київ не чув таких віртуозів, як Массімо Куарті. Його грі властиві блиск та елегантність. Чого варті його стрімкі пасажі з подвійними нотами, прозорі флежолети. Але головне — він із тих музикантів, які, зігравши першу ноту, вже бачать останню. Тобто його відчуття форми — бездоганне.
— Синьйоре Куарті, вам аплодувала публіка в різних країнах світу. Які у вас враження про українських оркестрантів?
— Я був зворушений, коли дізнався, що гратиму в Національній опері України, адже концертмейстером цього оркестру тривалий час був один із моїх педагогів Абрам Штерн — відомий у Києві музикант. Перед тим, як він переїхав до США, Штерн деякий час жив в Італії. Там у 1989 році я брав у нього уроки... Довгі роки твори Ніколо Паганіні було прийнято виконувати не зовсім по-італійськи. Специфіка цієї музики в тому, що Паганіні писав для скрипки так, як італійські оперні композитори писали для голосу. Що стосується оркестру Національної опери, я відчув, що українські музиканти нечасто грають симфонічну музику. Але незважаючи на це, оркестранти відчували італійську співучість музики, яку виконували.
— Під час концерту ви самі намагалися керувати музикантами.
— Як правило, Перший концерт Паганіні я граю без диригента — сам концертую не тільки як скрипаль, але і як диригент. Тому трохи втручався в прерогативу Дядюри.
— За скільки репетицій підготували програму?
— У нас була робоча і генеральна репетиції. Проте нам вдалося зігратися досить добре з маестро Дядюрою та з оркестром.
— Ви вже вдруге гастролюєте в Україні. (Вперше маестро виступав у філармонії у 2001 році в день смерті великого генуезця Христофора Колумба). Чи була можливість поспілкуватися з українською публікою?
— Я відчув, що українці — дуже відкриті і щедрі люди, які тонко відчувають музику.
— Чи чули ви гру Давида Ойстраха, попереднього власника вашої скрипки?
— Звичайно, це було незабутньо! Ойстрах вплинув на кілька поколінь музикантів, які йшли вслід за ним, а на скрипалів — особливо, Давид Ойстрах, як скрипаль-віртуоз, був майстром, у нього є чому повчитися всім, хто професіонально займається музикою.
