Ганеке — один з небагатьох режисерів, які двічі здобували найвищу винагороду Каннського кінофестивалю. 2009 року «Пальму» присудили драмі Ганеке «Біла стрічка», а позавчора журі на чолі з Нані Моретті визнало найкращим його фільм «Любов» (Amour). Досі таке вдавалося лише Френсісу Форду Копполі (США), Білле Аугусту (Данія), Еміру Кустуріці (Сербія), Сехею Імамурі (Японія) та братам Дарденн (Бельгія).
Головні ролі в Amour виконали Жан-Луї Трентіньян, Еммануель Ріва, Ізабель Юппер. Також у стрічці відзнявся відомий французький піаніст Александр Таро. Для Ріва (85 років) і Трентіньяна (82 роки), що колись здобули світову славу (Ріва — завдяки грі в геніальній стрічці «нової хвилі» «Хіросіма, любов моя», Трентіньян — завдяки головній роллі в «Чоловікові і жінці»), а нині напівзабутих, «Любов» стала справжнім відродженням. Ханеке уміє шокувати звичні до всього Канни. У 1997 р. його жорстокі «Потішні ігри» спричинили скандал, 2001-го «Піаністка» здобула Гран-прі, а виконавець головної ролі Ізабель Юппер — приз як найкраща актриса. У «Любові», втім, назва відповідає змістові: подружжя літніх людей живе усамітнено. Ріва грає паралізовану вчительку музики Ганну, яку розбиває інсульт, Трентіньян — її чоловіка Жоржа, який залишається з Ганною до кінця. Фільм дуже вразив пресу й одразу ж став фаворитом згідно з опитуваннями серед кінокритиків.
Гран-прі фестивалю, і це засмутило публіку, здобуло «Реаліті» італійського режисера Маттео Гарроне — трагікомедія про людину, яка була настільки одержимою телешоу, що якоїсь миті почала цілковито жити в уявному світі. Настільки ж суперечливим спостерігачі визнали присудження призу за найкращу режисуру Карлосу Рейгадасу (Мексика) за фільм «Після мороку світло», відзнятий у різко експериментальній манері. Утім, Канни-65 підтвердили, що нове латиноамериканське кіно гідне уваги: переможцем «Особливого погляду», другої за значущістю програми Каннського фестивалю, став ще один мексиканський режисер — Мічела Франко із сімейною драмою «Після Люсії».
Не залишилися без винагород й інші режисери — володарі «Пальмових гілок». Приз журі надали комедії «Доля ангелів» майстра соціального кіно Кена Лоуча (Великобританія, «золото» за «Вітер, який колише верес», 2006). Фільм відзнято у Глазго з непрофесійними акторами. Водночас румун Крістіан Мунджіу (сенсаційно переміг 2007 року з драмою «4 місяці, 3 тижні і 2 дні») отримав нагороду за найкращий сценарій до своєї нової роботи «За пагорбами», а Косміну Стратан і Крістіну Флутур, які зіграли тут головні ролі, визнано найкращими актрисами. Найкращим актором журі назвало Мадса Міккельсена за роль у стрічці «Полювання» данця Томаса Вінтерберга, друга і соратника Ларса фон Трієра. Нарешті, «Золоту камеру» за найкращий дебют віддали американцеві Бену Зейтліну за виховний роман «Звірі дикого Півдня».
Серед призерок особливо приємно бачити Сергія Лозницю. Він навчався і багато років жив у Києві, його ігровий дебют «Щастя моє» було відзнято в Україні. Новий фільм — білорусько-російсько-німецький «У тумані» — є екранізацією повісті Василя Бикова і удостоєний призу міжнародної федерації кінопреси ФІПРЕСІ. Залишається лише сподіватися, що свій наступний фільм, присвячений трагедії Бабиного Яру, Сергій знов зробить у співпраці з Україною.
