У календарі 6 грудня офіційно позначене як День Збройних сил України. Хочеться пафосно сказати, що за нинішніх складних реалій усі дні мають бути присвячені українським військовим. Особливо тим, хто на сході зі зброєю в руках боронить нас і наші мирні будні. Втім, українці вже давно почали забувати про війну або принаймні робити вигляд, наче її і зовсім немає. Як не дати людям забути про те найважливіше? Як нагадати про подвійну, а то й потрійну нашу нинішню відповідальність перед тими, хто там, в окопах? Гадаю, через мистецтво. Тематичні фотовиставки, книжки, фільми, інші мистецькі акції...
7 грудня в широкий прокат виходить стрічка «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва. І це саме той фільм, якому до снаги освіжити наші спогади, які встигли припасти пилом із часів 2014—2015 років. Протягом минулого тижня відбулася серія допрем’єрних показів стрічки. Розпочалася вона символічно з Маріуполя, а далі вже на черзі були Запоріжжя, Дніпро, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ і Чернігів. Я вже переглянув фільм. Враження? На екрані з’являються фінальні титри — всі в залі починають аплодувати. Згодом ряд за рядом глядачі встають і продовжують аплодувати до останнього кадру. Без перебільшення, в половини залу навернулися сльози. А хтось і взагалі зовсім розплакався. Після перегляду фільму в кінотеатрі я таке спостерігав уперше.
Тема про легендарних оборонців Донецького аеропорту надзвичайно складна. Ті пекельні 242 дні оборони вже створили українську міфологему на віки. Від багатьох доводилося чути побоювання щодо «Кіборгів». Вони попросту боялися розчаруватися, перегоріти чи навіть обпектися. Натомість у мені була цілковита впевненість в тому, що Ахтем Сеїтаблаєв разом із командою таки не підведуть. І вони впоралися.
Не планував писати повноцінну рецензію на цей фільм. Вона була б не об’єктивною, бо я щиро вболівав за успіх цього проекту ще відтоді, як уперше переглянув трейлер «Кіборгів». Адже це надзвичайно потрібний сьогодні фільм. Так, кіногурмани знайдуть до чого прискіпатися. Хоча для вітчизняного кінематографа цей фільм також непересічне явище. На прес-конференції після допрем’єрного показу Андрій Шараскін (він же кіборг «Богема», який став прототипом одного з героїв фільму) влучно зауважив, що через роки цю стрічку вивчатимуть як перший український блокбастер. Так, тут чимало якісного екшену, багато сцен боїв, висококласної комп’ютерної графіки. Втім, у першу чергу, «Кіборги» є воєнною драмою.
Не за ефектними вибухами, а за живими діалогами я йшов до кінотеатру. І вони тут в епіцентрі уваги. Деякі діалоги між героями фільму тривають майже 10 хвилин. Ахтем Сеїтаблаєв і актори зізнаються, що саме їх було знімати найважче.
Кожен із головних героїв інакший. У них різні характери та світогляди. В кожного з них своя правда. Суперечка затятого націоналіста та консерватора «Серпня» і ліберального «толераста «Мажора» перетворюється на своєрідне протистояння між старим і молодим поколінням. Глядач стає свідком боротьби двох світів. А тим часом справжні кіборги в розмовах після перегляду відзначають, що в декому з героїв стрічки побачили самих себе.
Цей фільм не оспівує з пафосом військових, які захищали Донецький аеропорт. Він у художній спосіб фіксує цю історію. Тут є чимало гумору, якого зовсім не цураються воїни, дивлячись в очі смерті. Також немало і болю, яким пронизаний кожен сантиметр аеропорту. Але головне, що є в «Кіборгах», — це надія, яку випромінює кінострічка. Режисер Ахтем Сеїтаблаєв постійно наголошує на тому, що його кіно життєствердне. Мовляв, насамперед це кіно для молоді, адже воно про надію, про переможців, про нових людей нової країни.
Було лише питанням часу, коли війна з’явиться в українському кінематографі. Тепер вона там. Але це не означає, що кіноконвеєр почне штампувати нові стрічки. Ні. «Кіборги» поставили високу планку, яку перевершити буде важко. Гадаю, це відбудеться не скоро. Слід зазначити, що «Кіборги» — затратний проект у всіх сенсах. Загальний бюджет стрічки — 47 мільйонів гривень, половина з яких кошти, надані державою. Ще 2016 року фільм переміг у рамках конкурсного відбору Держкіно України, де визначалися кінопроекти, які претендують на державну фінансову підтримку. Рішення держави допомагати таким проектам — безперечно, правильне.
Перегляд «Кіборгів» важко назвати звичайним походом у кіно. Це щось більше та сильніше. Це можливість згадати, ба більше, пережити заново ті моменти, які ми відчували під час тих пекельних 242 днів. А можливо, для когось фільм стане нагодою щось переосмислити всередині себе.
P.S. Насамкінець лише зауважу, що з нагоди виходу фільму в прокат команда «Кіборгів» та благодійний фонд «Повернись живим» організували ініціативу #ЯНебайдужий. Відповідно до її умов, з кожного квитка, придбаного на цей фільм, 5 гривень будуть перераховані на допомогу сім’ям загиблих у боях за Донецький аеропорт.
