Професійне свято працівників кінематографії було започатковане Указом Президента від 12 січня 1996 року, і відзначається щороку другої суботи вересня. До речі, нещодавно українці святкували 115-річчя від дня народження геніального кінорежисера і письменника Олександра Довженка, творчість якого посідає окреме місце в історії вітчизняного кінематографу. «Думайте красиво!» — таким був заповіт послідовникам від творця «полум’яних» кінострічок, котрі з плином часу не втратили своєї привабливості та магнетизму.
З нагоди 115-річчя митця у стінах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України відбулося відкриття спільної українсько-російської документально-книжкової виставки — «Повість полум’яних літ Олександра Довженка», де вперше були представлені копії архівних документів із російських державних архівних установ. Це, насамперед, матеріали обвинувачень Довженка в «українському буржуазному націоналізмі» за кіноповість «Україна у вогні», протоколи допитів у справі кінорежисера, рапорти, агентурні донесення тощо.
Протягом минулого століття українські митці зуміли створити власну яскраву кіношколу, яка збагатила світовий кінопростір. У пам’яті назавжди лишаться імена Олександра Довженка, Івана Кавалеридзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука, Фелікса Соболєва та багатьох творчих послідовників.
Українське кіно для пересічного глядача майже «табу», якщо, звичайно, він (глядач) не страждає безсонням і о 2 чи 3 ночі в пошуках каналу «Культура» раптом натрапить на «продукт» вітчизняного виробництва.
Напередодні Дня українського кіно Національна спілка кінематографістів звернулася до Президента України, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради з відкритим листом. « Кіно, яке пережило чимало труднощів, у даний час перебуває в стані коми. Створюється враження, що стан кінематографа практично не цікавить наших державних мужів. Талановиті майстри виїжджають з України, або ж гинуть, морально і фізично, їх талант, їх творчість не є затребуваними на Батьківщині. Якщо ситуація не зміниться протягом найближчого року, українське кіно може зникнути назавжди, — вважають кінематографісти.
Нині фінансування кінопроектів в Україні в 10 разів менше, ніж у Казахстані, й у 446 разів — ніж у сусідів — Росії. Наприклад, у 2009 р. бюджет кіно у Франції становить 535 млн. євро і 240 фільмів у виробництві, у Росії — 283 млн. доларів і 70 стрічок. В Україні, для порівняння, — 5 млн. бюджетних гривень і практично нульовий показник щодо нинішнього виробництва повнометражних фільмів.
Проте чи варто всі проблеми з українським кіно пов’язувати, виправдовувати виключно відсутністю належного фінансування? Яскравий приклад тому, як створюються шедеври за відсутності мільйонних бюджетів — короткометражна стрічка «Подорожні» (2005 р.) режисера Ігоря Стрембіцького, що отримала приз на Канському фестивалі.
