Тенденція, коли українською мовою твір сучасного закордонного автора виходить набагато пізніше, ніж, приміром, російською чи польською, нарешті має твердий намір обірватися. До цього прикладає свої зусилля львівське видавництво «ВНТЛ-Класика», яке 10 років працює над втіленням такої ідеї у життя. На цей раз видавництво планує видати українською останній роман одного з найпопулярніших письменників сучасності Пауло Коельо «Одинадцять хвилин». Книга вперше побачила світ 2 квітня цього року в Бразилії початковим накладом 200 тисяч примірників.
Найспритнішою в галузі перекладацької діяльності виявилася Франція, яка видала книгу в травні, в червні «Одинадцять хвилин» побачили на прилавках італійці, в серпні планують отримати британці. А більшість країн Європи (Німеччина, Іспанія, Болгарія, Греція, Голландія, Данія, Росія) читатиме рідною мовою нову книгу Коельо, як і українці, у вересні.
«Одинадцять хвилин» — четверта книжка письменника, яку переклав на українську Віктор Морозов (до того ж, відомий український співак). До цього «ВНТЛ-Класика» видала світовий бестселер «Алхімік», який увійшов до першої десятки найпопулярніших книжок у світі, а також романи «Вероніка вирішує померти» і «Чорт і панна».
Треба відзначити, що до цієї книги у світової спільноти особлива увага, адже письменник довго виношував ідею написати твір «про священну сторону сексу», та йому чогось бракувало. І от якось у Женеві, роздаючи автографи, Пауло зустрів жінку, яка розповіла йому свою історію, і письменник вирішив, що нарешті знайшов правильний хід для написання книги. «Щоб писати про священне у сексі, треба зрозуміти, чого його так спрофанізували», — пояснює він.
…Жила собі провінційна дівчина Марія, яка мріяла побачити Ріо-де-Жанейро. Для цього вона два роки відкладала гроші і нарешті вирушила у це гігантське місто. На Капабланкському пляжі дівчина зустрічає одного швейцарського підприємця, який згодом запрошує її супроводжувати його до Європи. Марія ризикує і переїздить до Женеви з контрактом на руках. Їй обіцяли усіляке сприяння, щоб зробити зіркою, але виявилося, що Марія має стати танцюристкою на рабських умовах у нічному клубі. Зрештою, вона стає повією…
Скільки українських красунь починали життя за тим самим сценарієм, скільки доль було понівечено! Напевно, ще й тому «Одинадцять хвилин» буде цікаво читати на наших теренах. На щастя, Марія сьогодні живе в Швейцарії, вона вийшла заміж, має двох дітей, але не завжди життя таке поблажливе до наївних дівчаток…
За один рік, протягом якого Марія «продає свій час, не в змозі викупити його назад», молода жінка навчилася бути практичною й змогла поставити хрест на своїх дитячих надіях. Вона хоче лише заробити гроші і придбати в Бразилії ферму. Тіло — засіб, щоб досягти мети. А душа? Задля її порятунку кожного дня дівча виплескує на сторінки щоденника свої думки про цей болісний час. Одного разу Марія напише: «Євангелія і всі священні тексти всіх релігій писалися у вигнанні, у пошуках розуміння Бога…і нема жодного сумніву, що книжки пишуть, картини малюють через те, що ми не хочемо забути того, ким ми є — ми і не можемо».
У жовні 2002 року реальна Марія прочитала чернетку майбутньої книги і призналася, що їй здалося, ніби твір писала купа людей, а Коельо пояснював, що таким був його задум. Пізніше в одному із своїх численних інтерв’ю письменник скаже: «Ми живемо у світі стандартизованої поведінки, стандартизованої краси, якості, розуму, ефективності. Ми переконані, що на все існує свій стандарт, а ще віримо, що коли наблизимося до цього стандарту, то будемо у безпеці. Через це ми створили і такий собі «стандартизований секс», який насправді є не що інше, як безперервна брехня: вагінальний оргазм, статева спроможність понад усе. Отже краще прикидатися, ніж розчарувати свого партнера і т.д. Прямий наслідок цього — те, що мільйони почуваються розбитими, нещасними і винними. В цьому також слід шукати корені будь-якої збоченої поведінки, наприклад, педофілії, інцесту та гвалтування. Чому ми поводимося так iз тим, що є таким важливим для нас?»
Крім Пауло Коельо, видавництво «ВНТЛ-Класика» планує цього року видати Джеймса Джойса «Портрет митця замолоду», збірку оповідань Хорхе Луїса Борхеса «Алеф», Інгеборга Бахмана «Маліна», Мілана Кундери «Неквапливість». Завдяки цьому на книжних ятках України, на жаль, значною мірою переповнених літературою низького ґатунку, вдумливий читач може знайти ще кілька світових перлин, перекладених українською мовою.
