Але тут той випадок, коли важливе не так ім’я героя, як ситуація довкола і всередині нього. Останнє — не фігура мови, а сумна (для героя) реальність. Якщо до послуг, приміром Джеймса Бонда, — маса хитромудрих і вбивчих гаджетів, то саме тіло Джейсона Борна (до речі, показовою є ідентичність ініціалів обох суперагентів) і є гаджет — жива машина, нашпигована різними біохімічними програмами та призначена для найефективнішого знищення супротивника. На прикладі нового героя у «Спадку Борна» цей біологічний Фатум відчутний ще більше: Аарон Кросс (Джеремі Реннер) мусить постійно ковтати якісь сині й зелені пігулки — без них він дуже швидко деградує. Що ж до зовнішньої ситуації, то вона для героя, незалежно від того, як його звуть, несприятлива із самого початку, оскільки він перебуває в смертельному конфлікті з власним керівництвом, яке, у свою чергу, володіє необмеженими ресурсами для переслідування і страти бунтівника. «Борніана» набагато параноїдальніша за «бондіану»; але, з іншого боку, дівчат, закоханих в агента, в ній гине набагато менше.
«Спадок Борна» (The Bourne Legacy, ще один варіант прокатної назви — «Еволюція Борна») — це те, що називають спін-офф — відгалуження основного сюжету. Дія розвивається паралельно до подій «Ультиматуму Борна». У Сенаті провадиться спровоковане Борном розслідування дій спецслужб; тим часом, як бачимо, з-під контролю керівників, які зарвалися, виходить ще один біоробот.
«Спадок» зняв постійний сценарист франшизи Тоні Гілрой. Він узявся за це через відмову режисера «Ультиматуму» Пола Грінграсса та виконавця ролі Борна — Метта Деймона — взяти участь у зйомках нової картини. Втім, впорався Гілрой блискуче — не втративши традиційної борнівской гостросюжетності, додав ще рефлексії та моральних питань. Фінальна сцена переслідування в Манілі хоч і нагадує за своєю структурою аналогічне завершення «Ультиматуму» в Нью-Йорку, проте не поступається останньому: від показаних на екрані перегонів, стрибків та двобоїв часом перехоплює подих. Джеремі Реннер також відповідає поставленим завданням: б’ється добре, коли ж треба зупинитися, втілити характер, більш-менш стерпно справляється і з цим.
«Спадком» Тоні Гілрой підтвердив свій універсальний талант. Окрім трьох фільмів про Борна, він також написав історії до таких блокбастерів, як «Адвокат диявола», «Армагеддон», «Доказ життя»; його режисерський дебют «Майкл Клейтон» (2008) із Джорджем Клуні в головній ролі одразу здобув сім номінацій на «Оскар». Тепер у франшизі склалося цікаве становище: є далекий від завершення основний сюжет і є перспективний паралельний, причому в обох — сценарист та потенційний постановник — Тоні Гілрой. Буде цікаво довідатися найближчими роками, що станеться з постійно переслідуваними й невразливими Борном і Кросом, чи перетнуться — відповідно до прізвища нового відступника (to cross — перетинатися) — їхні шляхи і хто залишиться живим після цієї зустрічі.
