Тепер уже майже твердим і рішучим голосом можна стверджувати, що колесо української індустрії моди нарешті закрутилося. Наявність талановитих дизайнерів, регулярні професійні тижні моди, мода на подіумі, екранах телевізора і журналах зовсім не свідчить про наявність індустрії моди. Це лише верхівка айсберга, хоча і найефектніша. Саме поняття індустрія (те, що приносить шалені кошти у бюджети таких країн як Франція, Італія, Велика Британія) передбачає величезну розгалужену систему. Починаючи зі складання так званих трендбуків (де в кольорових розмитих і абстрактних картинках і фотокартках визрівають тенденції наступного сезону) і закінчуючи тиражуванням колекції дизайнера, а не продаж поодиноких ексклюзивних речей віп-модникам. Нарікати на відсутність модної індустрії у нашій країні не чесно. Уже тому що наші історичні обставини не надто сприяли розвитку моди. Не до цього було. А у наймодніших столицях світу фешн-індустрія повноцінно сформувалася тільки в 60 х роках. З огляду на це, приємно дивує те, що попри економічну нестабільність і решту негативних факторів, які безпосередньо впливають на моду, фешн-індустрія в Україні розвивається. І поява Trade Mark Defile — окремої серії показів колекцій вітчизняних торгових марок, які розраховані на тиражування і продаються за помірними цінами — це яскраве тому свідчення. Якщо так складатиметься і далі, то словосполучення «вітчизняний виробник» уже не викликатиме озноб і асоціації з совковим ширужитком.
«Звичайно, головним критерієм відбору і обов’язковою умовою для потрапляння торгової марки на TRADE MARK DEFILE є наявність власного виробництва, можливості тиражування і налагоджена структура збуту і виробництва, — наголошує директор Trade Mark Defile Олена Кулик, — оскільки ми запрошуємо на покази баєрів, передбачається, що баєри можуть одразу оформити велике замовлення на тиражування тієї чи іншої колекції і тут дуже важливо, щоб торгова марка була здатна реалізувати таке замовлення.»
А як світська подія «Трейд Марк Дефіле» стало, так би мовити, головною репетицією центральної осінньо- зимової модної події — Ukrainian Fashion Week, яка відбуватиметься з 11 до 17 жовтня.
Офіційно відкрити четверте Trade Mark Defile доручили метру української моди Оксані Караванській. Нова колекція під брендом OK’ by oksanakaravanska повністю відповідала вимогам організаторів щодо параметрів одягу — він достатньо демократичний як у покрої, так і у ціновій політиці. Але конкретно цінову політику дизайнерка поки що не «видає». Центральним лейтмотивом колекцій став заклик Оксани Караванської зберегти природу Карпат, що відобразилося, зокрема, на близькій до природи кольоровій гамі, принтах із карпатськими краєвидами і видрукованими на одязі слоганами «Ударимо модним життям по боротьбі зі сміттям» і «ЗбережемОК’арпати». Вцілому стиль, як завжди у Караванської, еклектичний, не зосереджений на жодному стилі, але складений з усього одразу. Мінімальний обсяг запуску у виробництво цієї колекції — 100 штук кожної речі, вартість — до 100 умовних одиниць.
Живе зацікавлення публіки викликав показ колекції Анни Бабенко, створеної спільно з українським оператором мобільного зв’язку і журналом «Единственная». У якості моделей демонстрували одяг звичайні дівчата, не пов’язані з модельним бізнесом. Звичайно, їх професіоналізм як моделей не іде в жодне порівняння з тими, хто займається цим професійно, але принаймні задум цікавий. Сама колекція виконана з шовку в рожево-червоних тонах з елементами ручної роботи — вишивки. Кожна сукня була спеціально створена для кожної окремої моделі з урахуванням особливостей її фігури, а відтак — і одразу ж презентована їй.
Дизайнер Голда Виноградська представила «королівську» колекцію Votre Majes (з фр. — ваша величність). «Монархічні» матеріали, використані для її створення — шовк, парча, шкіра, тафта — робили моделей елегантними і по-королівськи вишуканими. Надати українській жінці обрисів цариці зробили спробу і торгова марка Silouette. У якості девізу автори колекції використали слова Бернарда Шоу: «Фантазія — це початок творчості. Ви уявляєте собі те, чого Ви бажаєте; Ви будете тим, ким Ви себе уявляєте; Ну, і в решті-решт, Ви створите те, що хочете!» Образ закоханої жінки, яка вивищується над буденністю, став провідним у показі. Виходячи з ідеї — використання тафти, льону, шовку, оксамиту, органзи.
Дизайнер Ольга Линник назвала свою колекцію «Дивовижна миттєвість», цитуючи широко відому поезію Пушкіна «Чудное мгновенье» і створюючи відповідний романтичний образ. Пріоритет у колекції наданий шовку, велюру і твіду з вишивками і аплікаціями у ніжній кольоровій гамі: золотий, колір пряженого молока, мокко, шоколад, коричневий, рожевий, сніжно-білий.
Свої колекції привезли і росіяни — торгова марка Borodulin’s і Tegin Cashmere. Олексій і Анна Бородуліни побачили в жінці весни-літа 2008 року мисливицю, натхненну небезпечністю зброї. Основу колекції склали короткі сукні з льону, бавовни, джинсу. Основні кольори — чорний, білий, червоний. Використання металевих елементів, зокрема, для виготовлення аксесуарів, підкреслило ідею колекції.
Окрему увагу організатори приділили весільним сукням і спідній білизні. Сукні для наречених представляла Тетяна Кахіан. За переконанням дизайнера, весільна сукня не обов’язково повинна бути білою, тому свою колекцію вона розбавила рожевим, кофейним, карамельним, блакитним, золотим кольорами, але з обов’язковим елементом — ефектною фатою.
Квітам була присвячена колекція жіночої спідньої білизни німецької торгової марки Suwen International. Особливістю торгової марки є використання виключно екологічно чистих і безпечних матеріалів, в основному — шовкового атласу, гіпюру, мережив. Колекцію доповнювали пояси, панчохи і підв’язки.
Завершала покази Trade Mark Defile торгова марка «Олена Олійник», яка цього разу зорієнтувала свою колекцію на 50-ті, а також на одну з найгостріших тенденцій минулого сезону — капюшони. Цей оригінальний синтез дизайнер довершила ексклюзивними аксесуарами і взуттям.
У майбутньому організатори сподіваються на розширення кола учасників Trade Mark Defile і на поповнення у вигляді як нових і невідомих дизайнерів і торгових марок, так і додаткових ліній визнаних метрів вітчизняної моди. Перші претендентки — Вікторія Гресь та Ірина Каравай, другі лінії яких уже презентувалася, але в рамках самого Модного тижня.
БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю
«На сьогоднішній день 90% нашої легкої промисловості живе виключно з давальницької сировини»
З приводу участі другої лінії дизайнера OK’ by oksanakaravanska у Trade Mark Defile — бліц-розмова «Дня» з Оксаною КАРАВАНСЬКОЮ:
— Цього разу ви вперше взяли участь у показах Trade Mark Defile. Раніше ви представляли свою лінію OK’ by oksanakaravanska безпосередньо на Модному тижні. Чи є вже певні підсумки чи результати?
— Наразі говорити про підсумки ще трохи зарано. Говоритимемо про це тоді, коли вже з’явиться певна кількість баєрів, які зацікавилися цією продукцією на такому рівні, на якому колекція була представлена. Насправді ідея Trade Mark Defile дуже хороша, але останнім часом так склалося, що брали участь у показах поодинокі дизайнери, які з певних причин не могли потрапити на основні Тижні української моди. Причому з колекціями, які промисловими назвати взагалі нереально. Це був майже кутюр, з великою кількістю ручної роботи. А Trade Mark Defile — ідея дійсно хороша і підтримувати її комусь потрібно. І чому б врешті-решт не мені? З іншого боку, це ще один доказ того, що все-таки ми, дизайнери, можемо робити промислові колекції, тобто адаптовані, ті, які можуть відшиватися у великих кількостях, і, зверніть на це увагу, — хотіти це зробити. Тому що на сьогоднішній день 90% нашої легкої промисловості живе виключно з давальницької сировини.
— На вашу думку, чи потрібно виокремлювати покази торгових марок у окрему подію, чи доречніше було б, як раніше, об’єднувати їх з основним Модним тижнем?
— Вважаю, це хороший варіант, тому що коли «Сезони моди» тільки починалися, у їх рамках теж був окремий день для промислових підприємств. Наприклад, таких підприємств як «Дана» або таких швейних фабрик як «Юність». Вони в принципі не могли конкурувати з дизайнерами, у них зовсім не той політ і зовсім не ті можливості. Але тягнутися до певного рівня їм також потрібно було. Але потім фабрики відмовилися від участі у «Сезонах». Колись навіть особисто я робила для фабрики «Юність» колекцію. Потім вони вирішили, що економічно їм це просто не потрібно. Їхній сегмент ринку не «вигрібає» моделей від Караванської при максимальній вартості пальто 150 доларів. Технічно виконати модель від Караванської вони просто не змогли. А оскільки я наполягала на тому, що це мали бути більш якісні тканини, то виходила абсолютно неправильна цінова політика по відношенню до того сегменту ринку, на який вони орієнтувалися. І, власне, тоді, коли з’явилися «Трейд марк Дефіле», я зраділа, що фабрики знову почнуть представлятися. Але так не вийшло, тобто все одно знову з’являються дизайнерські імена. І оскільки у мене вже була друга лінія і представляти її в рамках UFW я вважала не доречним (там уже і так забагато народу, з’являється дуже багато молодих дизайнерів, то яким треба дати дорогу), то я спробувала заявити свою другу лінію у «Трейд Марк Дефіле». Це було рішення, яке ми обізвали своєрідним соціальним меценатством. Насправді я не знаю, виграла я від цього чи програла, ми ще не аналізували, бо зарано. Перемовини з виробниками — процес довгий.
— Тож все-таки баєри зацікавилися вашою колекцією?
— Так, уже є кілька ластівок...
— У чому, на вашу думку, загалом запорука комерційно успішної не кутюрної, а розрахованої на тиражування колекції?
— Прикро про це говорити, але найперше — це стандартний набір правил гри, за якими грає модна індустрія. Десятилітнє вкладання зусиль у ім’я «Оксана Караванська» не пройде безслідно, і саме це буде перший фактор, який примусить публіку звернути увагу на одяг. Бо є багато людей, які хочуть придбати Караванську, але не мають фінансових можливостей. А тут така можливість з’являється. Найперше — це правильне, грамотне позиціонування торгової марки. Друге — це безперечно якість. Тому що купують ім’я. Півроку носять, і якщо результат позитивний, то купують ще і ще. А якщо навпаки, то звертаються до інших марок.
— Як ви вважаєте, чи закрутилося колесо української модної індустрії?
— Є вже як мінімум два дизайнери — Вікторія Гресь і Оксана Караванська, які розробляють свої колекції серійно, це речі, які шиються на фабриках і в технічно-фабричних умовах. Для індустрії це колесо вже запущене однозначно. Щоправда, цьому колесу не вистачає одного гвинтика — середньої ланки, яка б пов’язувала фабрики, магазини і дизайнерів. Це те, що називається баєр, а українською — звичайний посередник, який відбирає те, що могло б продаватися в магазинах і замовляє його дизайнерам. Цей гвинтик хоч і дуже малесенький, але дуже важливий. Тому, поки що це колесо краще дуже швидко не рухати, бо може розвалитися... Має відбутися якась ментальна зміна в голові у людей, вони самі почнуть щось шукати від українських дизайнерів і тоді ті баєри, які займаються поставками в магазини і в бутіки, зрозуміють, що люди хочуть українське, а тому потрібно закуповувати український одяг і представляти його в магазинах. Інакше баєри «рухатися» не будуть, потрібно бажання «знизу», і тоді це колесо запуститься на повну котушку.
ДО РЕЧІ
POUSTOVIT у лондонському Dover Street Market
Уперше в історії української моди одяг нашого дизайнера Лілії Пустовіт відтепер продаватиметься в магазині, що входить у десятку найкращих і найпрестижніших магазинів світу, повідомляє прес-служба дизайнера. Концепт-стор «Довер Стріт Маркет» розташований у найпрестижнішому районі Лондона — Mayfaire. Dover Street Market — це визнаний флагман в поширеннi модних тенденцій. На п’ятому поверсі магазину розташовані «креативні зони», в яких розмiщенi найяскравіші та найконцептуальніші фешн-бренди.
Iз 15 вересня тут продається колекція Лілії Пустовіт, розроблена в рамках проекту Poustovit для Atelier 1. Колекція виконана цілком у стилі Лілії Пустовіт, у чорно-сірій кольоровій гамі й складається з шовкових суконь, блуз і жакетів iз шовку та шерсті. З середини жовтня ці моделі надiйдуть також у магазинах Ателье 1 і «Довер Стріт Маркет» у Токіо.
