Іграшки Олега Педана, народжені авторською фантазією з усілякого, здавалося б, непоребу — гвинтиків, коліщаток та інших металевих деталей, якимось дивом перероджуються на істот з головою, ногами і руками.
Чоловічий характер іграшок відчувається не лише у виборі матеріалу, а й в образах — суворих, таємничих, здатних на непередбачувані пригоди.
Олег Педан широко відомий як майстер-лялькар, автор мультфільмів і вихователь творчих особистостей в Інституті кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого.
Інтерес Олега до саморобних іграшок родом з дитинства — його батько працював на дніпропетровському заводі «Південмаш», тоді як батьки друзів працювали на міжнародних авіалініях і частенько балували своїх дітей імпортними іграшками.
Олег теж почав мріяти «хоч би про гвинтокрил, який злітає, якщо потягнути за мотузочку...»
Ось так і розпочалася історія майбутнього майстра-лялькаря.
Він твердо вирішив майструвати іграшки самотужки, користуючись деталями й матеріалами, що потрапляли під руку.
І зумів виготовити чудові саморобки, які до того ж заводилися.
Переїхавши до Києва, після закінчення школи Олег подав документи на операторський факультет Інституту ім. Карпенка-Карого, але не пройшов за конкурсом.
Пішов служити до армії, а опісля вступив на біофак, став іхтіологом.
Вивчав риб’ячу спільноту. У дев’яності роки настав період переосмислення, і ось якось, гуляючи парком, він набрів на кіностудію «Київнаукфільм» (який нині перейменували на «Укранімафільм»).
Тут Олег працював спершу столяром, а потім у майстерні ляльок захопився і почав вчитися у художників-аніматорів, а згодом і сам вигадувати власні історії для ляльок.
Технічні знання і практичний досвід, що його він здобув тут, стали підґрунтям для його творчості як лялькаря.
А результати майстерності Олега Педана ми можемо оцінити на виставці в галереї «Парсуна», з якою майстер співпрацює вже чотири роки поспіль і куди прагнуть потрапити сотні людей спеціально для того, аби побачити іграшки, часто-густо створені за допомогою звичайнісіньких цвяхів.
Інший автор — білоруська художниця Ганна Силівончик — тішить глядачів навдивовижу оптимістичними та життєрадісними картинами.
Ганна — випускниця Білоруської державної академії мистецтв, удостоєна медалі «Талант і покликання» міжнародного альянсу «Миротворець».
На виставці «Понад дах» глядач побачить такі характерні для художниці «картини з присмаком щастя».
Це світ інфантильних персонажів, що живуть у дивовижному сонячному світі: на картинах Ганни люди-янголи, закохані, діти, реальні тварини й міфічні однороги, сирени, дракони...
На запитання про те, як народжуються образи, Ганна відповідає: «Звичайно, в основі завжди лежить певний імпульс — подія, враження, а потім у моїй голові з’являється знаковий, символічний, візуальний образ. У процесі роботи над картиною він обростає новими деталями, додатковими смисловими планами. А часом буває й так, що ідея може докорінно змінитися: адже я зазвичай працюю без ескізів, домислюючи і довигадуючи кожну роботу одразу на полотні. Час від часу щось у мені змінюється, з’являються нові теми та прийоми. Щоразу, задумуючи новий проект чи нову серію робіт, я прагну, аби в ньому було щось відмінне від того, що я робила раніше. Якщо спочатку мене більше цікавив живопис як такий, тобто я намагалася передати настрій, стан через поєднання кольору, фактури, прагнула до знаковості, простоти й лаконічності, то нині мої роботи мають набагато насиченіший зміст і всі технічні моменти цілковито підпорядковуються історії, яку я хочу розповісти в кожній конкретній картині. В мене завжди багато різних думок та ідей».
Колекціонери не обійшли увагою полотна художниці, нині її роботи містяться в музеї сучасного російського мистецтва в Джерсі-Сіті, Національному музеї Республіки Білорусь, Єлабузькому державному музеї-заповіднику та багатьох інших музеях і приватних колекціях Білорусі, Росії, США, Ізраїлю, Німеччини, Польщі.
Роздивляючись механічні іграшки Олега Педана і яскравий живопис Ганни Силівончик, глядач на якийсь час потрапляє в той світ, де дитячі фантазії й доросле щастя зливаються воєдино завдяки чарівному талантові і професіоналізму обох авторів.
