Минулий вікенд Львів провів із Станіславом Єжи Лецом, нарешті дочекавшись гідного вшанування його пам’яті. У суботу тут представили мистецький альбом «ЛЕЦ. ХХ століття», в якому афоризми видатного польського майстра сатири поєднали з найкращими фотографіями минулого століття. А в неділю відкрили меморіальну таблицю на будівлі, в якій свого часу мешкав Єжи Лец. «День» побував на обох подіях, занотувавши найцікавіше для своїх читачів.
ВИДАННЯ — В ТРЬОХ ВАРІАНТАХ
«Мрія рабів — ринок, де можна купити собі хазяїна», «Прапороносець не давав себе відволікти зміною прапора», «Чи коли людожер їсть виделкою й ножем — це поступ?», «Слід так примножити кількість думок, щоб для них не вистачило наглядачів»... Це лише декілька із п’яти тисяч афоризмів, написаних Станіславом Єжи Лецом — польським сатириком, поетом, філософом, автором всесвітньовідомої збірки афоризмів «Незачесані думки», яка віддавна стала класикою жанру та перекладена багатьма мовами світу. Умберто Еко назвав її «книжкою, з якої кожна цивілізована мисляча людина мусить щовечора прочитати два або три абзаци, перш ніж засне (якщо взагалі зможе заснути)». Чимало з «непричесаних думок» існують сьогодні, як приказки.
Станіслав Єжи Лец був одним із пророків та символів ліберальних змін у Польщі та Європі. Народився він 6 березня 1909 року у Львові й прожив тут першу половину життя. Навчався у Львівському університеті, тут дебютував поезіями, співпрацював із різними довоєнними часописами.
Вшановуючи його пам’ять, українські, польські та російські інтелектуали одночасно випускають унікальний мистецький альбом — своєрідний літопис ХХ століття. Видання містить 180 афоризмів і 180 фотографій, які ілюструють думки Леца. Крім того, у виданні є 60 афоризмів, досі не відомих широкому загалу, адже публікувалися тільки в газетах і журналах піввікової давнини й не увійшли до «канонічних» збірок.
ФОТО АНДРІЯ КУБ'ЯКА
Видання виходить у трьох варіантах, кожен своєю мовою та з дещо варіативною добіркою світлин. Тобто український, польський і російський альбоми дещо відрізняються один від одного. Наприклад, в українському варіанті є 20 унікальних фотографій, які ілюструють саме сторінки історії нашого ХХ століття. «Як же в українському випадку обійтися без Скоропадського, Шептицького, Грушевського, Стуса?», — пояснює ініціатор проекту «ЛЕЦ. XX століття» Віктор ШЕНДЕРОВИЧ.
«ЛЬВІВ — ЦЕНТР ЄВРОПИ, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ ПРОЙШЛО ХХ СТОЛІТТЯ»
«Лец. ХХ століття» — проект російського дисидента, письменника та правозахисника Віктора Шендеровича. Крім нього, в представленні також взяли участь відомий польський журналіст, видавець, громадський і політичний діяч Адам Міхнік, український історик та перекладач Андрій Павлишин, а також Томаш та Ян — сини Станіслава Єжи Леца.
«У 14 років я вперше прочитав Леца і ці думки мене зробили таким, яким я є, — згадує Віктор Шендерович. — Якщо говорити про літературних родичів, то Лец — це один із тих, хто створив моє розуміння про інтелектуальний гумор.
Станіслав Єжи Лец — це єдиний великий афорист ХХ століття, фігура світового значення. Я постійно його цитую не тому, що я хочу показати свою освіченість, а тому, що коли намагаєшся сформулювати коротко, що ти думаєш про ту чи іншу політичну колізію, то розумієш потім, що це все вже сформульовано. В Леца ти знаходиш готове блискуче формулювання — коротке, афористичне, легке та водночас глибоке».
Гідне вшанування «свого вчителя» Шендерович називає давньою мрією: «Коли я приїхав кілька років тому у Львів і побачив, що тут немає меморіальної дошки, мені на думку спала ця ідея — альбом із поглядом на ХХ століття через афоризми Леца.
Відразу знав, що представлення цього альбому, звичайно, треба робити у Львові. Львів — центр Європи, через який пройшло ХХ століття. Тому саме місто Лева я вважаю символом минулого століття. За цей час Львів змінював своє громадянство 5 разів (він був австро-угорським, польським, гітлерівським, радянським, а тепер — українським), відчувши всі трагічні хвилі цього складного періоду.
Через біографію Леца також прокотилися всі ідеології століття. Його життєвий шлях неймовірний. Детальніше вивчити біографію Леца я зумів безпосередньо в процесі створення альбому».
«ФОТОГРАФІЧНА ПАЛІТРА»
Віктор Шендерович відзначає високу складність реалізації задуму зі створення альбому. Найважче було з авторськими правами на фотографії. Із цим йому допомогли російські меценати, пожертвувавши, як відзначає сам Шендерович, кілька десятків тисяч доларів.
«Це фотографічна палітра ХХ століття, ілюстроване чудовими, а інколи воістину великими фотографіями, що стали символами часу», — наголошує Шендерович. Зокрема, в альбомі є роботи з доробку таких визначних фотографів, як Картьє-Брессон, Родченко, Сальгадо, Капа, Суткус та інших.
«Минуле століття тут представлено повною мірою, — продовжує Шендерович. — Від російсько-японської війни 1904 — 1905 років через «Титанік», дві світові війни та інші катастрофи до Стіва Джобса, Стівена Спілберга та 11 вересня 2001 року. Чесно кажучи, ми формально порушили хронологічні межі та трошки залізли в ХХІ століття. На Трампа не наважилися, але Путін є».
«СЬОГОДНІ НАМ ДУЖЕ БРАКУЄ ЛЕЦА»
«Упевнений, що цей альбом стане феноменом у Польщі, — каже польський громадсько-політичний діяч, журналіст, дисидент Адам МІХНІК. — У всіх наших країнах має місце прогрес хамської, варварської, авторитарної мови шовінізму та ксенофобії. Видання цього альбому — це жест інтелігента, направлений проти цієї хвилі».
Згодом, на відкритті меморіальної таблиці, Міхнік додає: «Лец мав у собі особливого генія, якого я називаю генієм львівським. У різний спосіб можна було відповідати на виклики тоталітарних ідеологій та режимів. Станіслав Лец відповідав через прийняття постави іронічного спостерігача, скептика, критика. Думаю, що ця урочистість тут, у Львові, це не тільки символ великого повернення Леца і його творчості, а й символ посмертної перемоги. Лец переміг на противагу тим усім, хто отруював його життя. Сьогодні нам сильно бракує Єжи Леца. Він би мав багато чого сказати про сьогоднішній польський уряд».
«БУДУ ТУТЕШНІМ ПИСЬМЕННИКОМ, ОБМЕЖУСЯ НАШОЮ ПЛАНЕТОЮ»
Меморіальну таблицю Єжи Лецу розмістили на будинку № 6 на вул. Словацького (навпроти Головпоштамту), де в 1920—1934 та в 1939—1941 роках мешкав геніальний львів’янин. Таблиця містить фото письменника і невелике пояснення українською та англійською мовами. Також тут знайшлося місце для одного з його відомих афоризмів: «Буду тутешнім письменником, обмежуся нашою планетою».
Цікаво, що ці самі слова використав на своєму варіанті меморіальної таблиці і Томаш — син Єжи Леца. За фахом, він архітектор, тому вирішив проявити ініціативу і розробити свій проект, виконаний у бронзі. Втім, цей варіант не підійшов львівській адміністрації, оскільки в місті затверджений єдиний зразок інформаційних таблиць. Томаш не засмучується і сподівається, що варіант його меморіальної таблиці колись ще стане в пригоді. Це, до речі, не єдина історія, якою поділилися сини Єжи Леца під час представлення альбому. Наприклад, старший син Ян зізнався, що батько дуже часто розповідав їм про місто Лева: «Львів завжди був присутній у нашому домі. У тата навіть був своєрідний львівський акцент. Це було досить помітно, коли він говорив».
ПРИДБАТИ АЛЬБОМ МОЖНА БУДЕ НА «КНИЖКОВОМУ АРСЕНАЛІ»
Українським варіантом альбому займається видавництво «Лаурус». На відміну від польського та російського, купити друковану версію українського поки що не можна, оскільки враховані ще не всі нюанси. Видавці відзначають, що придбати альбом можна буде вже на «Книжковому Арсеналі-2018», що триватиме з 30 травня по 3 червня в Києві. Наступна презентація альбому відбудеться на львівському Форумі видавців у вересні.
Віктор Шендерович також відзначає, що в майбутньому обов’язково з’явиться німецька версія альбому. Поки що це неможливо, оскільки не залагоджені всі нюанси з авторськими правами.
Наступного року від дня народження Станіслава Єжи Леца минає 110 років. Перекладач Андрій Павлишин анонсує, що видавництво «Дух і Літера» вже готує розширене перевидання перекладів українською легендарних «Незачесаних думок». Отож із нагоди ювілею чекатимемо на нові сторінки вшанування пам’яті генія львівського сатирика. Адже ніщо в природі не зникає, крім надій, які збулись, як казав сам Станіслав Єжи Лец.
