Цього року Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки відзначив 85-річчя. До ювілею глядачі побачили виставу «Чуть мерцает призрачная сцена...», в якій ролі виконували провідні актори прославленої трупи і молодь театральної студії. У цьому сезоні в репертуарі лесинківців з’явилося багато соціальних п’єс. Одна з прем’єр — вистава «Жирная свинья» (постановник М. Резникович, сценографія Є. Дробної). Це п’єса сучасного американського автора Ніла Лабюта. Виставу адресовано молоді, і в ній грають молоді актори. Головна її тема, яка губить цілі покоління, — проблема конформізму, коли людина на догоду загальноприйнятим поглядам і нормам життя переступає через себе, через духовні ідеали, переконання. Прагнучи бути таким, як усі, «наступає на горло власній пісні».
Знаковим став творчий проект «Чужий серед чужих», організований Театром ім. Лесі Українки спільно з Німецьким культурним центром ім. Гете в Україні, присвячений проблемам еміграції, тероризму та екстремізму в сучасному світі. До речі, всі чотири вистави з проекту — «Дело чести» Л. Хюбнера, «Черные девы» Ф. Займоглу, Г. Зенкеля, «Норд — Ост» Т. Бухштайнера і «Будущее покажет» В. Нікіфорової — перейшли на професійну сцену і дуже популярні серед глядачів. Постановку вистав здійснили режисери-початківці з молодими акторами Російської драми.
«Бешеная кровь» у постановці перекладача А. Рибікової (теж створювалася в рамках театрального проекту «Німецько-українські рольові ігри «Хто я?») — нещадна п’єса, написана німецькими драматургами турецького походження, досліджує не саму проблему тероризму, а джерела її виникнення, які закладаються в шкільному віці. У виставі діють агресивно налаштовані юні мусульмани, діти турецьких мігрантів, які навчаються в німецькій школі.
Вистава викликала інтерес у театральних колах і публіки, довкола неї вибухнули суперечки, які свідчать про неординарність цієї роботи. У «Бешеной крови» ролі учнів грають студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, а образ учительки втілила акторка Російської драми Н. Шевченко. Цю виставу було показано в Москві в школі-студії МХТ ім. Немировича-Данченка, а на Міжнародному фестивалі театральних шкіл «Натхнення» у Києві цю роботу було відзначено як одну з найкращих.
Традиційно пріоритетним напрямком у творчості театру залишається класика: А. Чехов, О. Островський, М. Гоголь, Ф. Достоєвський, Р. Б. Шерідан, О. Вайльд, Леся Українка та інші. У цьому сезоні репертуар поповнився ще одним класичним твором — «Міра за міру» В. Шекспіра (вистава називається «Циничная комедия»). Постановник Л. Остропольський, сценограф А. Вакарчук, художник костюмів Д. Разумов. Ця вистава — дослідження залежності людини від влади. Як залишитися людиною і не зрадити себе? Занурюючись у події та внутрішній світ цієї вистави, усвідомлюєш, що суспільство при найдосконаліших законах, без культурного, етичного і духовного стрижня окремої людини приречене на загнивання. Отже, потрібно починати не з економічної, а з духовної боротьби з «кризою» душі.
Порадувала глядачів і вистава «Прощальное танго» А. Ніколаї в постановці Г. Зіскіна (Монреаль, Канада). Це психологічно насичена історія про непросту долю жінки-«метелика». У головній ролі — популярна акторка Ганна Варпаховська, а її партнерами є молоді лесинківці Ганна Наталушко і Юрій Дяк. До речі, виставу «Прощальное танго» з успіхом було показано в містах Канади.
Цього сезону активно репетирували ще кілька класичних п’єс, вистави за якими поповнять афішу Російської драми на початку наступного сезону. Так, «Мнимого больного» Ж. Б. Мольєра репетирує режисер Аркадій Кац (сценограф Т. Швець, костюми Є. Дробної). Нині на київській сцені йдуть його вистави «Доходное место» О. Островського та «Вишневый сад».
Яскравою обіцяє бути вистава за п’єсою Ж. Ф. Реньяра «Любовное безумие», яку поставить Михайло Резникович разом із сценографом Марією Левітською. Ця вистава буде насиченою прекрасною музикою Юрія Шевченка, а головну роль виконує Борис Вознюк.
Режисер Ірина Барковська разом зі сценографом Оленою Корчиною працює над прочитанням п’єси Р. Неша «Продавец дождя». У виставі зайнято середнє покоління майстрів Російської драми.
Театр активно веде пошуки сучасної української п’єси, яка б ставила проблеми, які хвилюють сьогоднішнього глядача. Так, Ірина Дука разом із Лідією Яремчук і Наталею Долею зацікавилися п’єсою одеського драматурга Олександра Марданя (робоча назва вистави «Кошки-мышки»).
У планах художнього керівника Російської драми Михайла Резниковича — розпочати роботу над п’єсою І. Тургенєва «Нахлебник». Наступного року співпадуть кілька ювілейних дат — із дня народження письменника-класика і з дня написання цієї п’єси.
З успіхом кияни виступили на Міжнародному театральному фестивалі в Санкт-Петербурзі, презентуючи виставу «Сто пятая страница про любовь». Це повість про кохання на війні, драматична історія про вічні закони життя, які діють за смертельних обставин. Автор інсценування і постановник вистави М. Резникович, сценографія М. Левитської. Виставу високо оцінили критики СНД і публіка.
«Черные девы» і «Норд — Ост» були запрошені на Міжнародний фестиваль у Зальцбурзі (Австрія). Бажаними гостями стали актори і в Енергодарі, Черкасах, Сумах і Мукачевому.
