Книжкові прилавки, сторінки періодики, телепрограми, інтернет-сайти і форуми повні антинаукової беліберди.
Щиро співчуваючи жертвам лженауки і шарлатанства, спробуємо скласти короткого визначника «брехології».
Якщо в публікації зустрічаються слова: аура, біополе, чакра, біоенергетика, панацея, енерго-інформаційний, резонансно-хвильовий, психічна енергія, мислефор-ма, телегонія, хвильова генетика, хвильовий геном, надчутливий, астральний, — то можете бути впевнені, що маєте справу з шарлатанською писаниною, зазначає inauka.ru.
У справжніх вчених марнославство вважається поганим тоном.
У роботах професіоналів відсутнє не лише самовихваляння, але й узагалі згадка про цінності даної праці.
Вислови типу: «Наше дослідження повністю змінює уявлення про те й те»; «Воно має особливу цінність»; «Все, що було до нас, не являє жодної цінності» — укупі з обіцянками докорінних перетворень у науці, негайного величезного ефекту при низьких витратах, із приниженням попередників і конкурентів — являють собою достовірні симптоми шарлатанства.
Автори фантазмічних і шарлатанських творів аж ніяк не зацікавлені в швидкій ідентифікації їхньої антинауковості. Дехто досяг видатних успіхів у мімікрії і навдивовижу вправно маскує лженаукову природу своїх витворів серед цілком розумних міркувань. Обмежуючись рамками медицини і біології, нагадаю, що в біологічних системах і в живих організмах всі відомі фізичні закони діють так само неухильно, як і в неживих. Специфічні ж біологічні закони мають не меншу силу і також не порушуються. Використання наукоподібної термінології розраховане не так на свідомість читача, як на гіпнотизуючий ефект незрозумілих слів, які слугують провідником авторських ідей у мозок читачів. У принципі, читати б потрібно вдумливо, повільно... Але де там, ми привчені (і вимушено привчені) до швидкочитання. Ось і ковтаємо, не прожувавши. Такий спосіб поглинання духовної поживи для мозку небезпечніший, аніж для шлунка поквапне поглинання їжі тілесної.
Для лженаукових «розумувань» характерні універсальність і загальність. Шарлатан не принижується до розв’язання вузьких завдань. Уже якщо він здійснив переворот у науці, то глобальний. Якщо він винайшов чудодійну дієту, то вона пасує всім, оздоровлює повністю й без права на апеляцію. Якщо описує чудодійне зілля, то протипоказань воно не має й давати його можна кому завгодно.
Коли автору бракує фактичних або логічних (часто тих і інших) аргументів, він вдається до посилання на авторитети. При цьому часто покійним авторитетам приписують висловлювання й переконання, які були за життя їм абсолютно чужі. Відома річ: мертві сорому не мають. У подібних випадках знайомство з життєписом великих дозволяє досить надійно визначити фальсифікацію й відповідним чином поставитися до витвору автора.
Бритвою Оккама було названо принцип, сформульований ще в XIV сторіччі францисканським ченцем Вільямом Оккамом, який говорить: «Entia non sunt multiplicanda sine necessitate — Сутності не потрібно множити без необхідності». Інакше кажучи, не потрібно вигадувати складне пояснення там, де досить простого. Ейнштейн дещо змінив формулювання: «Все потрібно спрощувати доти, доки це можливо, але не більше того». У лженаукових опусах цього принципу не дотримуються. Прикладом порушення принципу Оккама можуть слугувати міркування про Бермудський трикутник. У районі з надзвичайно інтенсивним мореплавством, із дуже нестійкими повітряними потоками та морськими течіями час від часу зникають кораблі й літаки. Брехологи пояснюють ці катастрофи дією потойбічних сил. Аварії внаслідок природних причин (припинення зв’язку з літаком через неполадки в електромережі; падіння в море через помилки навігації та перевитрату пального; загибель корабля під ударом аномально високої одиночної хвилі) відкидаються на користь красивих і нічим не обѓрунтованих вигадок.
