Знайти себе в глобалізованому світі
Нещодавно у видавництві Житомирського державного університету імені Івана Франка видрукувана монографія постійного експерта «Дня», філософа Миколи Козловця «Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації» (її видання здійснене за сприяння МГО «Польське наукове товариство у Житомирі» та Житомирського обласного благодійного фонду «Захисник»). Сама назва книги свідчить про надзвичайну актуальність проблем, за розгляд яких взявся автор. П’ять її розділів умовно можна поділити на три частини — аналіз трансформацій національних ідентичностей у загальносвітовому, європейському вимірах і, що особливо важливо, їхня проекція на український контекст. Причому робиться це крізь призму сучасних глобалізаційних процесів. Автор вказує, що запитання: «Хто ми такі?» є центральним не тільки для народів, які намагаються побудувати власні держави, але й для багатьох інших. Крім всього, значне місце в монографії приділяється обгрунтуванню тези про значення історичної пам’яті народу, як підгрунтя формування національної ідентичності. І це дуже співзвучно тому, що повсякденно робить наша газета, підіймаючи дані проблеми з позицій україноцентризму та українського патріотизму. Як загальносмисловий акцент в монографії звучить думка, що глобалізація неминуче «розмиває»» національну ідентичність. За цих умов, Україна в черговий раз опинилася в ситуації вибору напрямку цивілізаційного розвитку, і проблема ідентичності країни постає як питання самототожності української нації в розумінні її завдань, цілей, інтересів і цінностей. Серед висновків, які звучать в монографії, слід виділити такий: «Лише за наявності високої національної самосвідомості, спільної національної ідентичності можна забезпечити країні умови гідного співіснування у динамічному, жорстко-прагматичному глобалізованому світі», повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир.
Зірка «Відчайдушних домогосподарок» — філантроп року
Акторка Єва Лонгорія оголошена виданням The Hollywood Reporter «філантропом року». «Я ніколи раніше не зустрічав так соціально активної та співчуваючої молодої акторки. Вона присвячує весь свій вільний час збиранню коштів для добродійних фондів, які надають допомогу вихідцям із латиноамериканських країн, і інших добродійних організацій», — прокоментував ухвалу керівництва видання публіцист Ерік Майка. Зазначається, зокрема, що Лонгорія з 2003 року є офіційним представником фонду «Padres Contra El Cancer» («Батьки проти раку») — некомерційної структури, яка підтримує дітей із онкологічними захворюваннями й їхні родини. 2006 року акторка заснувала ще одну організацію «Eva’s Heroes» («Герої Єви»), яка фінансує спеціальні реабілітаційні програми для дітей із обмеженими можливостями, повідомляє Lenta.ru. Нагадаємо, що Єва Лонгорія отримала популярність після того як знялася в популярному телевізійному серіалі «Відчайдушні домогосподарки».
Уперше знайшли зображення повсякденного життя майя
Учені з музею природничої історії Пібоді при Йєльському університеті, які вивчали настінні розписи індіанців Центральної Америки, виявили рідкісні малюнки, що зображають повсякденне життя майя, повідомляє Lenta.ru. National Geographic News. Зазвичай майя зображали сцени із життя привілейованих станів, а також битви та релігійні церемонії. Однак на стінах піраміди в Калакмулі, одному з наймогутніших міст стародавньої цивілізації, намальовані прості люди за звичайними заняттями. Так, завдяки розписам можна дізнатися, який одяг та прикраси носили представники найрізноманітніших верств суспільства. Крім того, на стінах піраміди зображені різні продукти харчування і працівники, зайняті приготуванням їжі та сервіровкою столу — в тому числі «людина, яка відповідає за сіль» та «людина, яка відповідає за тютюн», як вони названі в ієрогліфічних підписах до малюнків. Також на стіні зображені жінка з великим блюдом, яка роздає тамале (гострі коржики), і чоловік та жінка, які подають на стіл кукурудзяну кашу (страви з кукурудзи були повсякденними для раціону майя). Фахівець з культури майя Майкл Коу заявив, що нічого подібного немає в жодному іншому відомому розписі майя. Також учені відзначили незвичність того, що малюнки розташовані зовні піраміди — зазвичай розписи прикрашали інтер’єр приміщень. Це означає, що вони були виставлені на загальний огляд. Завдяки тому, що піраміда довгий час перебувала під пластом землі в джунглях, настінний живопис добре зберігся.
Вийде останній роман Набокова, який він просив... знищити
У Великій Британії та США вийде останній, незавершений роман Володимира Набокова «Оригінал Лаури», чернетки якого письменник перед смертю прохав спалити. Його дружина Віра Набокова так і не наважилася виконати волю чоловіка. Після її смерті весь тягар того, що ж робити з 138 картками, на яких було написано «Оригінал Лаури», лягла на плечі єдиного сина Набокових, Дмитра. Картки з чернетками (приблизно по 150 слів на кожній) довгі роки зберігалися у швейцарському банку, доки 73-річний Дмитро Набоков не вирішив усе ж таки опублікувати останній твір батька, а самі картки — виставити на аукціон Christie’s, де вони, за повідомленнями західних ЗМІ, мали бути продані з торгів 4 грудня. У програмі Бі-Бі-Сі Newsnight син письменника розповідав, що «Оригінал Лаури» — «неймовірно своєрідна книга», захоплююча і така, що «часом шокує». Головний герой роману — не дуже привабливий, страждаючий від ожиріння вчений на ім’я Філіп Вайлд, до всіх інших прикрощів має схильну до «дикої розпусти» та невірності дружину Флору. Свого часу він одружився на Флорі виключно через її зовнішню схожість із жінкою, яку колись ніжно кохав. Протягом усього роману герой обмірковує самогубство. «Мій батько назвав мені свої найважливіші книги. Однією з них він вважав «Лауру». Про книгу, яку хочуть знищити, так не говорять», — пояснив Дмитро Набоков, аргументуючи те, що він вирішив опублікувати роман усупереч батьківській волі. Російське видання роману за назвою «Лаура и её оригинал» вийде наприкінці листопада у видавництві «Азбука». Російською мовою твір переклав один із найкращих американських фахівців із питань творчості Набокова, Геннадій Барабтарло, відомий своїм по-набоковськи трепетним ставленням до орфографії та пунктуації.
