Три погляди
Виставка в галереї «Мистець» презентує роботи трьох художників: ялтинця Олександра Звягіна, його дочки Олесі Звягіної та внучки, 6-річної Аліси Звягіної. Три творці співіснують у експозиції цілком рівноправно, кожному з них навіть присвячена окрема афіша. Олександр Звягін грандіозний і різноманітний. Навіть камерні сюжети з одним-двома персонажами перетворюються ним на мальовничі епопеї («Жінка в червоному», «Колір граната (присвята Омару Хайяму»). Цілком органічними здаються динамічні «Вершники» чи експериментальне «Кімоно». Олеся Звягіна, навпаки, митець камерний, по-справжньому закоханий у ювелірну прорисовку — чи казкового вбрання, чи здійснюваного дива, чи нюансованого почуття («Гранати», «Зимове дерево (присвята Пітерові Брейгелю)», «Різдвяний янгол»). Що ж до молодшої представниці династії, то прагнення до розмаху і важливість деталей перебувають у її роботах у повній гармонії, передає Оксана ЛАМОНОВА.
Сни про Італію
«Ці дорогі місця і золоті планети» — так Валентина Давиденко назвала виставку своїх картин і акварелей в Українському фонді культури. Світ художниці надзвичайно романтичний і навіть дещо зворушливий у своїй беззахисності. Гостра увага до деталей, однієї дуже важливої, щемливої подробиці поєднується в її працях з дивовижною «не камерністю», майже грандіозністю загального задуму, причому дві ці протилежні особливості співіснують із тією природністю та свободою, яка притаманна хіба що снам («Сливовий дощ», «Переліт», «Оливи», «Під хмаринкою», «Карнавал у кінці саду»). Майже всі картини й акварелі Валентини Давиденко в тій чи іншій мірі — про Італію. Іноді це спогад, іноді — мрія, але завжди, незважаючи на абсолютно точно вказані «географічні координати», — мрії про незнану «золоту планету», абсолютно таку ж, як наша, але повну чудес («Дощ у Сполето», «Виноград у Кампомороні», «Дзеркало Венеції»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.
