Шедеври та кислотні дощі
«Викрадення сабінянок», монументальний твір скульптора XVI століття Джамболон’ї, встановлений у відкритій Лоджії деї Ланці у Флоренції, так страждає від кислотних дощів та забруднення повітря, що його, швидше за все, доведеться прибрати в музей. У Флоренції вже працює спеціальна комісія, яка ухвалить остаточне рішення про перенесення статуї, повідомляє lenta.ru з посиланням на The Telegraph. Скульптурна група Джамболон’ї прикрашає Флоренцію з 1582 року. Востаннє її ретельно реставрували 2001 року, але за минулі шість років мармур знову покрився жовтим нальотом і плямами кіптяви, кислотні дощі залишили на поверхні статуй «віспини». Антоніо Паолуччі, керівник групи реставраторів, що займалися відновленням первісного вигляду скульптури, ще 2001 року попереджав про необхідність перенесення її в закрите приміщення. Однак тоді було вирішено покрити мармур спеціальним захисним лаком і раз на півроку провести ретельний огляд «Викрадення». Висновки виявилися невтішні. Ще одна славетна скульптура, що прикрашала флорентійські вулиці, — оригінал «Давида» роботи Мікеланджело Буонаротті — в музеї зберігається з 1872 року, а на площі Синьйорії знаходиться його копія. Для боротьби із забрудненням повітря флорентійська влада планує пустити в місті трамваї, але частина жителів чинить опір цій ініціативі, побоюючись, що дроти і рейки зіпсують вигляд на прославлені визначні пам’ятки.
Труднощі перекладу?
Цього тижня у США вийдуть два нових переклади роману «Війна і мир» Льва Толстого, поява яких привернула пильну увагу філологів і аналітиків книжкового ринку. При цьому один із варіантів коротше канонічного тексту роману на 400 сторінок, і автор перекладу стверджує, що мова йде про «початкову версію» творіння Толстого. Видавництво «Альфред Нопф» випускає переклад, що нараховує 1296 сторінок, який заснований на визнаному в науковому світі виданні тексту роману, яке вийшло у СРСР 1962 року, повідомляють ІТАР-ТАРС. Переклад здійснили подружжя Рiчард Півер і Лариса Волохонська, що проживає в Парижі. Автори заявляють, що вони прагнули точно слідувати тексту оригіналу та виступають проти спроб «осучаснити» мову роману Толстого при його перекладі на англійську. У той же час російською мовою володіє тільки один з перекладачів — Волохонська, її чоловік не знає мови настільки добре, щоб читати Толстого в оригіналі.
«Скорочену» версію «Війни і миру» обсягом 885 сторінок випускає серія «Екко» видавництва «Харпер Коллінз». Автором перекладу є британець Ендрю Бромфілд. Він каже, що його переклад засновується на знайденому в архівах одному з ранніх версій рукопису «Війни і миру», яку він називає «оригінальною». Відомо, що Лев Толстой довго переробляв текст свого роману. Зі слів критиків, знайомих з перекладом Бромфілда, в ньому відсутні деякі філософські й історичні роздуму Толстого. Автор перекладу вважає, що його робота становить інтерес для фахівців.
«Альфред Нопф» замовило 52 тисячі примірників «повного» перекладу, зробленого Півером і Волохонською. «Скорочений» переклад Бромфілда у виданні «Екко» має первинний наклад у 16 тисяч копій.
