Обмежена нескінченність
У Будинку актора експонуються роботи Валерія Франчука. Він один із найвідоміших сучасних українських митців і не лише дуже талановитий, але й приголомшуюче енергійний. Нинішня експозиція — його 92-а (!) персональна виставка. Насамперед Валерій Франчук — живописець. Його картини завжди — відправна точка для спогаду, роздуму, медитації. Це може бути відображене й у назві («Плин спогадів», «Початок спогаду»). Але, ймовірно, точніше за все визначає сутність творчості митця назва іншої його картини — «Обмежена нескінченність». Існує і ще одне, на цей раз авторське, визначення — «простір душі». Майже всі роботи, представлені на нинішній виставці, — пейзажі, і, в першу чергу, карпатські та кримські. Але, втілюючись у картини Валерія Франчука, знайомі гори й море починають жити начебто за абсолютно іншими законами, обов’язковими лише для цього мальовничого світу — аскетичного щодо фарб, наповненого наймогутнішою енергетикою й особливим просвітленим смутком («Жаб’яча бухта (гора Кара-Даг, Крим)», «Потічок Віпче (Верховина)», «Володіння Сюрю-Кая (Коктебель, Крим)», «Ожеледиця», «Брама в полі», «Дихання березня», «Гнізда таємниць»).Одночасно в Будинку актора (чи не вперше) можна побачити й графіку Валерія Франчука — малюнки, присвячені головним чином польським враженням (у тому числі — «Шопенівським місцям»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.
Хіти від «ВВ»
Популярна українська група «Воплі Відоплясова» («ВВ») випустила перший у своїй колекції DVD архівних записів під назвою «Воплі Відоплясова. Відеоколекція», повідомляє music.com.ua. На диску розміщена добірка всіх відеокліпів і блок архівних записів групи з 1988 по 1993 рік, переважно раніше не відомі широкому загалу. Цей DVD випущено в рамках святкування 20-річчя «ВВ». У ході ювілейних заходів, що стартували в листопаді минулого року, 3 листопада музиканти дадуть у Києві акустичний концерт, на якому виконають усі свої старі хіти. У найближчих планах «вевешників» — проведення турне, яке охопить десять міст України.
Два «титани»
Відзначалися ювілеї двох знаменитих режисерів — Олега Єфремова і Юрія Любімова. Актору, режисеру та театральному діячу Олегу Миколайовичу Єфремову виповнилося б 80 років. У Москві, на будинку по Тверській вулиці, де він жив, встановили меморіальну дошку, а у центрі «На Страсному» відбувся вечір, присвячений видатному майстру. РІА «Новости» нагадали, що акторська кар’єра Єфремова розпочалася 1949 року в Центральному дитячому театрі. 1956 року режисер заснував легендарний «Современник» й зібрав навколо себе ціле сузір’я однодумців: Галину Волчек, Аліну Покровську, Євгена Євстигнєєва, Олега Табакова, Ігоря Квашу, Михайла Козакова. 1971 року Єфремова запросили керувати дітищем Станіславського й Немировича-Данченка мхатовські «старожили». Режисер поставив понад 80 вистав і зіграв більше ніж 100 ролей у театрі й кіно. Він багато працював із сучасною драматургією, ставив п’єси Розова, Володіна, Гельмана, Вампілова, Рощина, Шатрова. У останні десятиріччя у МХАТі він багато уваги приділяв класиці й ставив Чехова, Пушкіна, Булгакова, Грибоєдова. Олег Єфремов помер 24 травня 2000 року від емфіземи легенів... А 90-річчя іншого театрального «титана» Юрія Любімова відзначили у Московському театрі на Таганці, керівником якого він є. До свого ювілею режисер презентував нову виставу, створену ним за комедією Грибоєдова «Горе от ума». Це оригінальна версія класики. Прославлений майстер почав свій шлях у мистецтві як актор. З 1935 року він зачаровував своїм талантом на сцені Театру ім. Вахтангова. Серед його ролей була й класика, наприклад, образ Моцарта у виставі «Моцарт і Сальєрі» за Пушкіним. Він створив також привабливі образи сучасників, у тому числі, в драмі «Іркутська історія». Несподіванкою для багатьох було його рішення повністю присвятити себе режисурі. 1964 року вистава Любімова «Хороша людина з Сезуана» ознаменувала народження нового молодого колективу акторів, куди увійшли переважно його учні. Ця вистава стала початком нового напрямку у мистецтві, названого тоді критиками «синтетичним театром», оскільки майстер уміло поєднував драматургію, поезію й музику... Загалом, Юрій Любімов поставив на Таганці понад 50 вистав, у тому числі: «Гамлет», поетичні вистави про Пушкіна, Єсеніна, Маяковського, вистави за Гоголем, Чеховим і Достоєвським, Брехтом і Пастернаком, за книгами Булгакова «Майстер і Маргарита» та «Театральний роман». Крім того, режисер багато працював у закордонних театрах, понад 30 оперних вистав він поставив у таких театрах, як, «Ла Скала», «Гранд Опера», «Ковент-Гарден»... Кілька років майстру довелося провести у вимушеній еміграції, а повернувшись на батьківщину, наново відновлювати свою трупу. Нині ювіляр сповнений творчих задумів (репетирує виставу «Замок» за однойменним твором Кафки).
