Ювілей Шаляпінського фестивалю
У Казані прем’єрою вердівского «Трубадура» відкрився XXV Міжнародний оперний фестиваль імені Шаляпіна.
— У програмі фестивалю сім вистав і два гала- концерти. Згідно із багаторічною традицією, фестиваль відкривається прем’єрою, — розповіла РІА «Новинам» Гюзель Хайбуліна, художній керівник опери Татарського державного академічного театру опери та балету імені Джаліля, де проходить фестиваль. — «Трубадур» був вибраний не випадково — адже це одна з трьох опер Верді, які входять до «золотого фонду» італійського belle canto XIX століття. Вистава поставлена режисером Бруно Бергер-Горскі з Австрії, італійським диригентом і музичним керівником Мазке Боемі, художником-постановником став Дірк Хофакер із Німеччини.
У постановці опери «Трубадур» взяли участь солісти: Національного театру Мангейма (Німеччина) Галина Шестернева, Маріїнського театру — Ахмед Агаді та Наталя Тимченко, Великого театру — Юрій Нечаєв і Сергій Мурзаєв, Національної опери Болгарії Радостіна Миколаєва та інші.
Міжнародний оперний фестиваль триватиме до 18 лютого. Його особливість — велика кількість прем’єр (цього року їх три). Лібретто однієї з прем’єрних вистав написано татарською мовою. Крім «Трубадура», публіці вперше будуть представлені вистави «Любов поета» Резеди Ахіярової про життя татарського поета Габдулли Тукая (татарською мовою) та «Дон Жуан» Моцарта.
Ще однією відмінною особливістю нинішнього феста стане географія учасників, яка розширилася — в сімох виставах і двох гала-концертах будуть зайняті близько 50 співаків із десяти країн світу, у тому числі з США, України, Італії, Німеччини, Австрії, Чехії, Словенії й Казахстану.
Нагадаємо, шаляпінський фестиваль виник 1982 року, а з 1991 року він є міжнародним. Протягом цих років у фестивальних виставах і концертах звучали голоси багатьох оперних артистів, які по праву вважаються зірками світової сцени. У різні роки на фестивальній сцені в Казані сяйнули талантом: Ірина Архіпова, Дмитро Хворостовський, Любов Казарновська, Артур Ейзен, Олександр Ведерников, Марія Бієшу, а також солісти Національної опери України Тарас Штонда, Сергій Магера, Сусанна Чахоян та інші співаки.
Чорно-біле Місто
«Сліди минулого» — так назвав свою персональну виставку, яка відкрилася в галереї «Ірена», Владислав Щепанський, уродженець Львова, а нині — професор Светокшиської Академії в м. Кельце (Польща).
Малюнки Владислава Щепацького — це мандрівка містом. Мандрівка ця сувора — чорно-біле Місто безлюдне й беззвучне, а враження (відчуття), що ним породжуються, належать, якщо можна так сказати, до найбільш складної частини емоційного спектра — від тихого, але безвихідного смутку через пронизливий біль — до страху і відчаю («Стіни», «Уламки минулого»). При цьому малюнки художника з Кельце балансують на межі сну, але ніколи в цей сон не «перекидаються». Іншими словами, цілком ймовірно, що прохід «Голкове вушко» або «Глуха вулиця» — архітектурні реалії певного «Містечка» (можливо, того ж Кельце). Яким чином стіни, дахи, рідкі та вузькі (хоч часом і химерно обрамлені) вікна — знайомі й навіть «повсякденні», взагалі-то, речі, здібні знайти таку виразну потужність — це вже секрет Владислава Щепацького. Що ж до часу, то це незмінно — «Сутінки», а за ними — «Ніч».
Проте намальована мандрівка художника з Кельце відбувається не по зачарованому колу. Його метою стає світло — вдалині, за аркою воріт, у вікні, де хтось незримий, але існуючий творить «Молитву», а ще — у свою незмінно призначену годину — на небі («На світанку»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА, спеціально для «Дня».
