Великі підробки...
Бюст Юлія Цезаря, придбаний Британським музеєм у 1818 році, який вважався античним оригіналом, зробленим за життя Цезаря, сучасними методами мистецтвознавчого і технічного аналізу визнано як підробку. Бюст було виконано невідомим скульптором з таким урахуванням стилістики та естетичних нормативів давньоримського скульптурного портрета і так часто, і повсюдно копіювався, що тепер уже неможливо відділити образ римського диктатора від його підробного зображення, відзначають news.ru з посиланням на «Версії». Як насправді виглядав великий полководець, тепер ми, можливо, не дізнаємося ніколи. Інший експонат, портлендська ваза, донедавна вважалася однією з найцінніших давньоримських знахідок, що зберігаються в Британському музеї. Зараз її античне походження поставили під сумнів. Лікар Джером Айзенберг, один із найбільших знавців античного мистецтва, заявив, що переконаний у тому, що портлендську вазу було створено в епоху Відродження. Один із головних експонатів Музею історії Ізраїлю — плід гранатового дерева з слонової кістки, датований VIII століттям до нашої ери, два роки тому також було визнано підробкою. Раніше вважалося, що унікальний виріб древніх майстрів служив атрибутом релігійних ритуалів у єрусалимському храмі царя Соломона, зруйнованому ассірійськими військами у 586 році до нашої ери. Вчені думали, що кістяний гранат був набалдашником на жезлі одного з первосвящеників. Про це свідчив вирізаний на виробі напис староєврейською мовою: «Святий дар священикам Дому Господнього». Сам гранат із слонової кістки виявив французький археолог Андре Лемер в антикварному магазині Єрусалима ще наприкінці 70-х років минулого століття. Він вивчив гранат і навіть написав про нього наукову працю. Після короткої подорожі по руках приватних колекціонерів у 1988 році цей «єдиний предмет, що залишився від Першого храму», за 600 тис. доларів купив Музей історії Ізраїлю. Група експертів, які протягом кількох місяців обстежували експонат за допомогою сучасних технологій, дійшла висновку, що гранат справді древній, однак напис зроблено на ньому всього кілька десятків років тому. Сучасною підробкою виявився і саркофаг брата Ісуса. Коли дещо пошкоджений осуарій (урна для поховання кісток померлих), з висіченим на ньому іменем Іакова, сина Іосифа, брата Ісуса, з’явився в Ізраїлі, його власник, ізраїльський колекціонер, заявив, що купив його 15 років тому у випадкового торговця. Значущість знахідки переоцінити було неможливо — адже вона виявлялася чи не єдиним матеріальним свідченням існування Ісуса Христа. Однак археологи з ізраїльського Комітету з питань пам’ятників давнини встановили, що імена, висічені на саркофагу, всього лише сучасне різьблення по каменю. Таким же новостворенням визнано і храм Достатку інків у перуанському селі Чукіто. Храм являє собою кам’яний блок з численними кам’яними скульптурами у вигляді фалосів. Древні руїни інків щорічно приваблюють мільйони туристів. До руїн храму Достатку, який, як вважалося, існував уже сотні років, з’їжджалися, зокрема, безплідні жінки, аби вимолити собі потомство. Нещодавно фахівці встановили, що цьому «пам’ятнику» від сили 12 років. Жителі Чукіто власноручно побудували розвалину храму і виточили кам’яні фалоси з надією привернути увагу до села якомога більше туристів.
Музей — телемайданчик
Британський музей надасть свої знамениті експонати і приміщення Круглої бібліотеки, в якій працював Карл Маркс та Володимир Ленін, для інтелектуальної телевізійної гри «Codex». Таким чином, найбільше зібрання Великобританії стане першим у світі музеєм, що відкрив двері для телешоу, відзначає lenta.ru з посиланням на газету «The Guardian». Передачу «Codex» готує телеканал Channel 4. Передбачається, що кожен епізод буде вибудувано навколо певного періоду історії, і учасникам гри доведеться розгадувати головоломки, з ним пов’язані. Творці шоу не приховують, що ідею гри-загадки їм підказав популярний роман «Код да Вінчі». Першу серію «Codex», уже відзняту і схвалену співробітниками музею, присвячено знаменитій клинописній табличці, в якій міститься ассірійська версія історії Ноєвого ковчегу. Вперше цей документ 2700-річної давності у 1872 році розшифрував співробітник Британського музею Джордж Сміт. Продюсер гри «Codex» Рой Акерман розповів, що проект передачі зацікавив інші провідні музеї і телеканали світу. «Ми мріємо підкорити Лувр, Каїрський музей, Смітсонівський інститут», — відзначив Акерман. Аудиторією нової гри повинні стати люди, яких «за звичайних обставин не примусиш переступити музейний поріг».
Секрет Конан Дойла
22 травня любителі детективного жанру відзначили 150-річний ювілей знаменитого письменника Артура Конан Дойла — «батька» одного з найбільших сищиків усіх часів та народів — Шерлока Холмса. Звичайно, сищик цей «несправжній» — він існує лише на папері, на екрані телевізора і в нашій уяві. Але це не зменшує його талантів і любові читачів усього світу. Тим часом його творець, Артур Конан Дойл, прожив життя не менш цікаве та насичене. Біографи пишуть, що він був ірландцем за національністю, англійцем за вихованням, а за народженням — шотландцем. Вихованням займалася в основному його мати, взявши за основу середньовічний кодекс поведінки. «Безстрашність перед сильними, упокорення перед слабкими. Бути лицарем з усіма жінками, незважаючи на походження. Подавати допомогу нужденному, хоч ким би він був. І тому запорукою — слово лицаря» — говорять, що до кінця життя Конан Дойл незмінно дотримувався цих правил. До професії письменника він прийшов не відразу. Спочатку закінчив Единбурзький університет, отримав учений ступінь доктора медицини. Потім служив лікарем на одному з суден британського флоту. В англо-бурську війну працював у госпіталі, а під час єгипетського походу англійської армії був військовим кореспондентом. Під впливом розповідей матері Дойл почав займатися літературною творчістю. Сам письменник згадував: «Справжня любов до літератури, схильність до письменництва йде у мене, я вважаю, від матері. Якщо я щось і пам’ятаю з часів мого раннього дитинства, то це її захоплюючі розповіді, які зберігаються у мене в пам’яті так живо, що перекривають навіть дійсні події мого існування тих років. Вона не тільки була і є чудовий оповідач, але володіла, я пам’ятаю, так майстерно вмінням знижувати голос до страхітливого шепоту, що у мене й тепер пробігають мурашки по шкірі, коли я згадую про це. Я переконуюсь, оглядаючись на минуле, що саме прагнення відтворити ці розповіді дитинства дало поштовх до розвитку моєї власної фантазії». Конан Дойл писав вірші, п’єси, історичні та науково- фантастичні романи. Його перу належать наукові праці з історії англо-бурської та Першої світової воєн. І все-таки насамперед він — творець сищика-аматора Шерлока Холмса. Розповіді про нього так полюбилися читачам, що автор на вимогу публіки вимушений був «воскресити» загиблого було Холмса. А поруч з сищиком — доктор Ватсон, від імені якого ведеться розповідь. Його літературна біографія багато в чому нагадує реальне життя самого Артура Конан Дойла. Перший роман, який познайомив читачів з Холмсом та доктором Ватсоном — «Етюд у пурпурних тонах», що вийшов у 1889 році. Потім було видано знамениті «Знак чотирьох», «Собака Баскервілей», «Долина жаху», збірки оповідань «Пригоди Шерлока Холмса», «Спогади про Шерлока Холмса» та інші. Помер знаменитий письменник 7 липня 1930 року. На його могилі викарбувано слова, які заповідав він особисто: «Меня не поминайте с укоризной, Если увлек рассказом хоть немного, И мужа, насмотревшегося жизни, И мальчика, пред кем еще дорога...». У Лондоні організовано меморіальний Музей Шерлока Холмса.
