Український мультик їде у Фінляндію
Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів у Тампере (Фінляндія) — найстарiший і найбільший фестиваль короткометражного кіно в Північній Європі , в цьому році він проходитиме з 8 по 12 березня. До його конкурсної програми відібрано один український фільм — анімаційну картину Олександра Шмигуна «П’єса для трьох акторів». До речі, Україна брала участь у МКФ у Тампере 2004 року анімаційною стрічкою Степана Коваля «Йшов трамвай № 9», що отримала тоді приз за «Найкращу анімацію».
Знайоме і незнайоме про письменникiв
10 лютого у Будинку вчителя відбудеться ювілейний вечір Богдана Гориня, на якому буде презентована його книжка «Не тільки про себе». Архітектоніку багатопланового роману-колажу Гориня формують нотатки, листи, спогади, щоденники, документи, фотографії та інший матеріал. Зі сторінок книги постають колоритні постаті письменників — сучасників Івана Франка: Дениса Лукіяновича, Михайла Яцкова та Михайла Рудницького, з якими був знайомий автор. Читач дізнається про маловідомі факти життєвої та творчої біографії багатьох письменників і митців, рідних, друзів і приятелів Богдана Гориня. Паралельно розкриваються сторінки життєвого й творчого шляху автора: його наукові дослідження, літературна критика, активна участь пана Богдана у русі шістдесятників, в організації друку і поширення самвидаву.
Марлі — національний герой
Уряд Ямайки найближчим часом оголосить будинок Боба Марлі в Кінгстоні національним пам’ятником. Заяву про цю ініціативу зробив міністр освіти та культури країни Максін Генрі Вілсон, повідомляє агентство Reuters. У кінгстонському будинку Марлі зараз розташована студія звукозапису Tuff Gong International. Це місце є однією з найпопулярніших туристичних визначних пам’яток ямайської столиці. Хоча уряд Ямайки нагородив співака за життя Орденом пошани, влада країни уникала називати його національним героєм. Але після 25 років від дня смерті (Марлі помер 11 травня 1981 року) вирішили гідно вшанувати його пам’ять.
У фіналі концерту — запис на SDG
Оркестр Англійських барочних солістів разом зі своїм диригентом сером Джоном Еліотом Гардінером встановить незвичайний рекорд. Йдеться про найшвидше випущений реліз концерту класичної музики, пише Guardian. Слухачі, які прийшли на концерт у лондонський Cadogan Hall, зможуть придбати «живий» запис першого відділення (оркестр виконає 39 та 41 симфонії Моцарта) вже на виході з залу після закінчення вечора. Реліз буде випущено лейблом SDG. Прецеденти продажу концертного запису безпосередньо після концерту вже траплялися в історії шоу- бізнесу, однак в індустрії класичної музики це відбувається вперше. «У цих записів серед іншого є якість «нелакованості», яка повертає слухачам враження, отримані на концерті», — поділився своїми враженнями від експерименту диригент Джон Еліот. Передбачається, що за час другого відділення вдасться надрукувати близько 1000 копій концерту. Вартість компакт-диску становитиме 10 фунтів стерлінгів. Зазвичай репетиції оркестру також записуються, так що невдалі місця та помилки концертного запису можна буде замінити на більш відповідні, записані раніше епізоди.
Погляд із вікна
У галереї «Мистець» відкрилася персональна виставка Лариси Годунової. Художниця належить до тих людей, які люблять пильно і любовно вдивлятися в будинки та предмети, настільки близькі, що вони вже, здається, становлять частину душі. Камерність створеного нею світу означає затишок і тепло, а ще — пізнаваність, іноді — буквальну (Андріївський узвіз), іноді — асоціативну (коли упізнається швидше власна прив’язаність до, наприклад, старого крісла). Виникають обжиті, але не позбавлені таємничості, інтер’єри майстерень («Майстерня», «Стілець та крісло»), портрети найдорожчих людей («Ірина»), натюрморти, які живуть своїм власним «тихим життям» — недовгим, як судилося квітам («Літо»), або таким, що може тривати десятиліття, якщо не століття, як у фарфорових статуеток або солом’яних іграшок («Всяка всячина», «Розмова», «Жовтий натюрморт»). Навіть пейзажі Лариси Годунової нерідко — тільки «погляд із вікна», перш за все — iз вікна своєї майстерні на Андріївському узвозі («Андріївський спуск уночі»). А спокій, який художниця спостерігає з вікна (цикл «Чотири вікна»), свідчить про душевний спокій, у наші дні майже недосяжний. Адже саме це почуття переповнює картини Лариси Годунової, а ще більшою мірою — її пастелі, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.
