Претенденти відомі
Журі конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі», куди увійшли професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва, видавець Іван Малкович, редактор журналу «Книжник-review» Костянтин Родик і поет Володимир Цибулько, визначило п’ятірку найкращих книжок 2005 року. Це — Юрій Винничук «Весняні ігри в осінніх садах», Ірена Карпа «Фройд би плакав», Тарас Прохасько «З цього можна зробити кілька оповідань», Оксана Забужко «Друга спроба» та Ірен Роздобудько «Він: ранковий прибиральник. Вона: Шості двері». Переможця з-поміж них назвуть наприкинці лютого. Нагадаємо, що акція стартувала у листопаді торік. Впродовж кількох місяців читачі інтернет-сторінки Бі-Бі-Сі (див. www.bbc.com.ua) пропонували найцікавіші, на їхню думку, книжки і голосували за них.
Давня мова емалі
«Казкові етюди» — під такою назвою відкрилася виставка Тетяни та Сергія Колечків у галереї «Срібні дзвони». Нинішня експозиція незвичайна — відоме київське подружжя емалерів представили на ній і свій живопис. Виконані в давній і трудомісткій (а передусім — непередбачуваній і, якщо можна так висловитися, примхливій) техніці емалі роботи художників дуже гарні. При цьому кожен із майстрів пропонує свою, індивідуальну й впізнавану, мову. Наприклад, емалі Тетяни Колечко ювелірні за тонкістю деталей і сповнені святкової казковості («Ангел-охоронець»). Роботи Сергія Колечка, навпаки, зачаровують загадковою недомовленістю («Знайома вулиця», «Синій вечір»). Проте часом подружжя художників нібито йде пліч-о-пліч, охоче й цікаво обмінюючись темами й образами, неначе квітами: вона створює «Хризантему» і «Вечір троянд», а він — «Гордовиту квітку» та «Бірюзовий спогад».
Можна було б передбачити, що й живопис художників так чи інакше відгукнеться на вишукану старовинну техніку. Однак вона, навпаки, абсолютно вільна від будь-яких імітацій, хоч і співіснує з емалями дуже гармонійно. Відбувається це тому, що й у натюрмортах Сергія («Відчуття осені»), і в серії Тетяни, присвяченій карпатським замкам («Осінь починається», «Квітуча дорога»), панує той же настрій затишної та таємничої романтичності. Оксана ЛАМОНОВА
Малевич із горища
Художник із Чернівців Анатолій Федірко стверджує, що на одному з горищ випадково виявив картину Казимира Малевича або одного з учнів засновника супрематизму, повідомляють «Подробиці». Пан Федірко відомий у творчих колах своїми неординарними художніми проектами, аби підтвердити свою здогадку — віддав картину експертам. Експертиза підтвердила, що робота справді може належати видатному художнику ХХ століття Казимиру Малевичу або ж одному з його учнів. Остання обставина не зменшує цінності знахідки, оскільки підтверджено й датування роботи, і приналежність автора саме до цього творчого напряму. Картина зберігалася в сейфі одного з київських банків, а 1 лютого Анатолій Федірко обіцяє продемонструвати її в Чернівцях.
Піраміду Хеопса врятували два піастри
Велику піраміду Хеопса (Хуфу) врятували від руйнування два піастри (піастр — сота частина єгипетського фунта). Єгипетські ЗМІ опублікували витяги з архівних документів із фондів Музею революції країни, які розповідають про те, як було збережено Велику піраміду — перше і єдине диво світу, що збереглося. Згідно з документами, Мухаммед Алі-паша (1769—1849 рр.), який правив у XIX столітті в Єгипті, наказав придворному французькому інженеру Лінану зруйнувати піраміду Хеопса. З каменів піраміди передбачалося побудувати велику дамбу в дельті Нілу, передають РІА «Новости». Лінан та французький консул у Каїрі, які розуміли історичну цінність піраміди, намагалися переконати правителя в тому, що в піраміді в чотири рази більше каменів, ніж необхідно для спорудження Нільської дамби. І зрештою Лінану вдалося переконати пашу в економічній недоцільності проекту: вартість транспортування одного кубічного метра брил із піраміди виявилася на два піастри дорожчою, ніж видобуток будівельного матеріалу в каменоломні Шалькан поблизу від місця будівництва дамби.
Найвища піраміда Хеопса має висоту 137 метрів. Вона складена приблизно з 2,3 мільйона кам’яних кубів середньою вагою 2,5 тонни.
Дві «малини» для Тома Круза
У Лос-Анджелесі оголошено номінантів на премію — антипод «Оскара» «Золота малина». Цього року Тома Круза було номіновано на цю сумнівну щодо престижності премію двічі — як гіршого актора року за роль у фільмі Стівена Спілберга «Війна світів» і як героя бульварної преси. Останню номінацію Круз забезпечив собі своїм активним і нав’язливим висловлюванням на підтримку сайентології, а також романом із Кеті Холмс. З Крузом у номінації «гірший актор року» змагатимуться: Вілл Феррелл («Чаклунка»), Джеймі Кеннеді («Син маски»), Дуейн «Фатум» Джонсон («Doom») і Роб Шнайдер («Чоловік за викликом-2»). До речі, Круз раніше вже удостоювався «Золотої малини», розділивши цю «честь» з Бредом Піттом у номінації «гірша пара в кіно» за роль у фільмі «Інтерв’ю з вампіром». Актриси Дженні Маккарті та Джессіка Сімпсон цього року претендують на три номінації. Маккарті в тому числі претендує на звання гіршої актриси року, повідомляє Reuters. У номінації «гірший фільм року» названо картину Лоуренса Гутермана «Син маски» — фільм отримав вісім номінацій. Переможців буде оголошено 4 березня, за день до лауреатів «Оскара».
Переможцям вручається «антипремія» ціною 4 долари 89 центів — у вигляді покритого золотою фарбою мотка кіноплівки, на якому розміщено ягоду малини. Премію «Золота малина» було встановлено в 1980 автором книги «Про все, що я знаю, я дізнався з кіно» Джоном Вілсоном, який сам себе називає «довічним кіноманіяком». Вілсон тоді ж намітив основні контури цього найвідомішого в США «антиконкурсу» на «антидосягнення» в кіно. «Антиконкурс» проходить за 11 категоріями, більшість яких пародіює основні категорії конкурсу на присудження «Оскара». Також є дві оригінальні номінації — «найгірша кінопара», «найгірший римейк або продовження». І нещодавно запроваджено номінацію — «найбезглуздіший фільм для тінейджерів». Бажаючі взяти участь у голосуванні надсилають бюлетені на адреси 537 членів Фонду «Золота малина» (до 38 штатів США і до понад десяти зарубіжних країн). Остаточне рішення приймається членами Фонду. Оголошуються рішення на «антиурочистій» церемонії, яка, на відміну від церемонії вручення «Оскарів», займає всього лише годину і проходить у скромній обстановці.
Празька копія «Дон Жуана»
У столиці Чехії в монастирі знайдено досі невідому копію фрагмента партитури опери Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан». Знахідка стала приємним сюрпризом до 250-річного ювілею композитора, який відзначається цього року. Копію партитури було знайдено в музичній колекції монастиря премонстратів у празькому районі Страгов. Вона датується 1787 роком, саме тоді в Празі відбулася світова прем’єра опери, повідомляє «Радіо Прага». Знайдену копію партитури було зроблено в майстерні Антона Грамса. Ймовірно, вона була призначена для композитора Яна Кухаржа, який створював фортепіанний варіант опери «Дон Жуан».
