Книжковий форум у Галичині
Із 15 по 18 вересня у Львові пройде XII Національна книжкова виставка-ярмарок. Як сказали організатори, «Форум видавців є унікальним комплексом виставкових та ярмаркових заходів, мистецьких та культурних акцій, скерованих, насамперед, на формування в Україні цивілізованого книжкового ринку, популяризацію читання та піднесення престижу української книги в суспільстві. На Форумі представлено видавничі та книготорговельні компанії з усіх облас
тей України». Вже відомо, що до Львова приїде 475 учасників, серед яких: 259 видавництв, 68 книготорговельних структур (і приватні підприємці також), 50 книгарень, 53 бібліотеки, 45 інших організацій. Серед різноманітних заходів будуть: фестиваль поезії, презентації книжок, виступи їхніх авторів, зустрічі з читачами, оберуть найкращу книгу (за гран-прі переможець отримає 3000 грн.). Наприклад, відома прозаїк, поетеса і публіцист Оксана Забужко привезе до Львова відразу три свої новинки: поетичну «Другу спробу», прозу «Мій рОман» і літературознавче дослідження про Лесю Українку. «Хрещений батько молодої української літератури», як називають письменника Юрія Іздрика критики, редактор культового часопису «Четвер», познайомить учасників і гостей Форуму з романом «АмТм», а «дев’ятидесятник» Сергій Жадан презентує роман «Anarchy in the Ukr» та збірник поезій «Цитатник».
Гостями Львівського форуму стануть 40 письменників: Мануель Грековська (сучасна письменниця нової польської літератури, чиї книжки виходять найбільшим тиражем); українські майстри пера — Іван Драч, Дмитро Павличко, Василь Герасим’юк, Марина та Сергій Дяченки, Віктор Неборак та інші. Спеціально для книжкового свята режисер Тетяна Зозуля презентує виставу «Привид опери в домі Булгакова»...
Від 1994 року Львівський книжковий ярмарок бере активну участь у найважливіших міжнародних книжкових виставках (серед яких Франкфурт, Варшава, Москва).Так, торік Форум видавців відвідало 53 тисячі львів’ян та гостей міста; акредитувалося 177 представників ЗМІ, а цього року буде ще більше бажаючих побувати на ярмарку.
Другий рік у Львівському форумі приймає участь газета «День», презентуючи книжки зі своєї серії «Україна-Incognita». До речі, за збірник «Війни і мир» наша газета отримала грамоту від президента Форуму видавців пані Коваль з нагоди Року Польщі в Україні. Про нові книжкові проекти «Дня» і всі найцікавіші події виставки-ярмарку ми проінформуємо свої читачів на шпальтах «Дня».
«Бумер» ще поїздить
8 вересня в прокат виходить картина «Бумер. Фільм другий». Перша частина заробила за час прокату 1 мільйон доларів, і творці картини вирішили зняти її продовження. Про сиквели пише газета «Версія». За голівудською традицією сиквел пов’язаний із першою картиною спільністю героїв, іноді — сюжету або просто ідеї. Режисер другого «Бумера», як і в першої стрічки, — Петро Буслов. У долі героїв сталися вельми значні зміни. Як відомо, перший «Бумер» закінчився тим, що головні герої, крім Дімона Ошпареного (актор Андрій Мерзликін), загинули. Утім, загиблим Кота (Володимир Вдовиченков) глядач не бачить, а лише чує коротку автоматну чергу. У другому «Бумері» з’ясовується, що герой Вдовиченкова залишився живим.
Минуло кілька років, колишні братки стали бізнесменами. Кіт намагається розпочати нове життя і закохується в молоду дівчину. Навколо 18-рiчної шахрайки-аферистки закручений сюжет нової стрічки. Одночасно розгортається подієвий ряд, який повертає нас на три-чотири роки назад. Утім, фільм не прив’язаний до якихсь конкретних подій, у ньому немає вказівок на рік, коли розгортається дія. Картина, як вважають продюсери, — символ цілої епохи. «Я не одразу погодився з тим, що необхідний другий «Бумер», — розповідає продюсер Сергій Сельянов. — Коли Петя Буслов запропонував мені робити сиквел, ще не маючи конкретного бачення картини, я відмовився, порекомендувавши йому «народити сильну ідею». Через якийсь час він її вигадав, і ми почали роботу. Загалом я не противник сиквелів, вважаю, що якщо їхні ідеї цікаві, то вони мають право на існування. Адже саме в нашої кінокомпанії «СТВ» з’явився перший у Росії сиквел — фільм «Брат-2».
Сім’я Че Гевари захистить його обличчя
Вдова і донька команданте Че Гевари мають намір боротися з незаконним використанням найзнаменитішої фотографії революціонера в комерційних цілях. Восени 2005 року в Гавані відкриється Центр досліджень Че Гевари, який координуватиме зусилля юристів із кількох країн, повідомляє Lenta.ru з посиланням на Reuters. Насамперед Центр буде зайнятий заборонами на використання знімка команданте з рекламною метою. Фотографія має законного власника — доньку автора знімка. Крім того, сім’я Че збирається роз’яснювати, що використання його образу на футболках та кепках аморальне та суперечить принципам революціонера.
Фотографію Че в береті в 1960 році зробив кубинський фотограф Альберто Діас на прізвисько Корда. Насправді це був не портрет Че, а груповий знімок, зроблений на похоронах жертв вибуху на французькому кораблі, який віз зброю для кубинців. Кубинська газета, на яку працював тоді Корда, не надрукувала фотографію.
У 1967 році італійський видавець Джанджакомо Фелтрінеллі шукав відповідну фотографію для обкладинки автобіографічної книжки Че Гевари «Болівійські щоденники». Корда віддав йому свої негативи. Через кілька місяців Че Гевара загинув у Болівії. Тоді Фелтрінеллі збільшив обличчя революціонера з тієї самої фотографії Корди та надрукував великі плакати, що розійшлися тиражем понад мільйон примірників.
Із цього часу обличчя Че Гевари стало однією з ікон XX століття. Це зображення переносили на футболки, запальнички, кепки та сотні інших предметів. У 2001 році Корді вдалося відсудити в лондонського рекламного агентства Lowe Lintas 70 тисяч доларів за незаконне використання образу команданте в рекламі горілки Smirnoff. Донька Корди виграла нещодавно позов у французького агентства, яке бореться за права журналістів. Воно надрукувало плакат, у якому містився заклик не відвідувати Кубу, «найкращу в’язницю для преси», на тлі обличчя Че.
Маркіз де Сад і культурна спадщина
Замок, розташований у маленькому селищі Лакосте в південній Франції, в якому в XVIII столітті жив маркіз де Сад — людина з дуже поганою славою, — колись був найбільшою ганьбою для місцевих жителів, тепер перетворився на їхнє найбільше надбання. Як кажуть у канцелярії селища, замок приваблює багато людей. Зокрема, охочі телефонують і запитують, чи можна орендувати його для проведення вечірок. Завдяки імені де Сада з’явилося слово «садизм», він провів 27 років у в’язниці за «збоченість і насильство». Як пояснює Ліліан Сегура, господиня кафе Cafe de Sade, «однак для нас ім’я Сада обернулося добром». Як пише The Sunday Times (переклад — на сайті Inopressa.ru), побутують багато чуток про те, що літніми вечорами «збоченці та розпусники» проводять у руїнах замку садомазохістські сеанси. Однак після того як два роки тому замок купив модельєр П’єр Карден і пообіцяв відновити його, в туристів з’явилися й інші причини для відвідувань. Карден організував у замку літній фестиваль культури. Крім того, була встановлена літературна премія де Сада за «свободу думки» з нагородою у вигляді чорного шкіряного батога. Першою отримала премію Катрін Мілле, бібліотекарка, яка описала свої сексуальні пригоди в Парижі. Хай це і парадоксально, але деякі нащадки де Сада визнали цей твір «дуже брудним» і не захотіли, щоб він асоціювався з іменем їхньої сім’ї.
Щорічний фестиваль присвячений музиці й театру, а не творам де Сада, послідовники якого вимагають влаштовувати читання вголос найвідоміших його робіт — таких, як «Жюстина», в якій детально описуються сексуальні пригоди молодої провінційної дівчини, або «120 днів Содому». Складно сказати, як до всього цього поставився б сам де Сад, однак цілком імовірно, що використання його улюбленого замку з такою метою йому сподобалося б...
