Лікар, поет, меценат в одній особі
У Пороховій вежі у Львові днями відсвяткував своє 40-ліття львівський поет Ігор Трач. Власне, ця подія навряд чи вартувала б широкого розголосу, коли б не одне «але»: уже не один рік мешкаючи в Німеччині, за фахом лікар Ігор Трач один з небагатьох, хто за кошти з власної кишені видає збірки молодих чи, наразі, незнаних українських поетів. На ці книжки, а також на видання поважного за об'ємом альманаху українців Європи «Зерна» (Париж—Львів—Цвікау), ідею якого кілька років тому особисто придумав і втілив, Ігор Трач витрачає гроші, зароблені у різних гарячих точках планети, куди мандрує як лікар-волонтер. А на своєму 40-літті Ігор Трач запрезентував землякам новий зріз свого меценатства — перекладні твори. Наразі з щойно виданих це одна з найвидатніших пам'яток літератури й філософської думки людства «Бгагавадгіта» у перекладі Миколи Ільницького та «Сто і один айрен або Увійти в сад» вірменського поета XIV століття Наапета Кучака у переспівах Ігоря Калинця, інформує Ярина КОВАЛЬ , «День».
В Івано-Франківську тепер є свій оркестр
У переддень свята незалежності вперше виступив з концертом муніципальний естрадно-симфонічний оркестр, створений рішенням Івано-Франківської міської ради наприкінці минулого року. Презентація нового музичного колективу в обласній філармонії викликала досить жвавий інтерес у місцевих любителів музики. У репертуарі оркестру — твори давніх і сучасних композиторів, від всесвітньо визнаних, як Вівальді, до відомих на Прикарпатті, як Богдан Шиптур, повідомив Петро ПАРИПА
Таємниці Стейнбека
Архів відомого американського письменника, лауреата Нобелівської премії (1962) Джона Стейнбека придбав нещодавно Стенфордський університет (США) у сестри письменника Естек Стейнбек-Роджерс. Він містить не тільки найцікавіші сімейні фотографії, листи до батьків, а й ранні поеми й оповідання Стейнбека, які досі ніде не публікувалися.
Мрія, що опустилася на плече
У галереї «Акварель» дебютує київський художник Дмитро Філатов. Він має щасливу здатність знаходити красу. Втім, для нього знаходити означає скоріше — просто бачити. Справа — а можливо, і секрет — у тому, що художник лише відштовхується від навколишньої реальності. Його художня мова побудована на недомовках, на спробі відчути щось невловне й надзвичайно важливе і це, невловне й важливе, зберегти. Часом йому досить декількох березових стовбурів і блакитного повітря між ними («Берези»); іноді ж необхідно розповісти цілу новелу про любов і розставання («Дощ»). Та ж якість, але, зрозуміло, трохи в іншому аспекті, виникає і в портретах, і в натюрмортах («Черешня»). Дмитро Філатов працює в різноманітній техніці, але згадується чомусь завжди одна — пастель, у якій він, утім, зовсім і не працює, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА .
Євтушенко, як і раніше, може зібрати повний зал
Євген Євтушенко, без сумніву, фігура знакова. Поетичний дар і бурхливий суспільний темперамент зробили його певною мірою уособленням покоління шестидесятників — ідеалістів і романтиків, котрі повірили в зміни та надії, які пережили крах. Зоряна година Євтушенка припадає саме на ті роки, коли поетичні вечори збирали стадіони, а поетичне слово замінювало публіцистику. Здавалося б, ці часи канули в Лету. Та, виявляється, ні. Минулої п'ятниці в кінотеатрі «Київська Русь» спостерігався давно забутий у цих стінах аншлаг. Публіка буквально ломилася на творчий вечір Євгена Євтушенка. Причому прийшли не тільки ностальгуючі шестидесятники, у залі було чимало молодих облич. Поет на вечорі віддав перевагу поезії, а не відповідям на запитання, що стало вже традицією для подібних зустрічей. Євтушенко читав багато творів минулих років, що викликало захоплення глядачів, але й немало з нових поезій, що сприймалося більш стримано. Інф. «Дня».
