Поки країна визначалася у виборі своїх представників до Верховної Ради, один із лідерів фестивального світу — Міжнародний фестиваль анімаційного кіно КРОК-2007, совістю якого було високопрофесійне журі під головуванням Ігоря Ковальова (колишнього киянина, а нині увінчаного всіма мислимими світовими нагородами американця), — обирав своїх переможців із 157 картин, присланих із 44 країн світу. З ходом і результатами конкурсного марафону зацікавлений читач ознайомиться нижче, я ж постараюся передати незвичайно творчу, теплу, дружню й надихаючу атмосферу фестивалю загалом.
Як у театрі «все починається з вішалки», так на КРОКу все починається з поселення на корабель. «Тарас Шевченко» гостинно розкрив двері своїх кают, а внизу біля рецепції йшов ритуал зустрічі давніх друзів і фестивальних «новачків». Гуру анімації Юрій Норштейн, уже босоніж, як завжди на кораблі, зустрічав Едуарда Назарова з його незмінною таксою. Ігор Ковальов вітав своїх колишніх колег зі студії «Пілот». Оленочка Касавіна видивлялася діточок, із якими їй цього року робити традиційну дитячу анімацію КРОКу. Серйозна Наталка Лукіних разом із Валею Тєлєгіним несерйозно представляла всім нового члена їхньої родини — шелті Гаврика. Мило всміхаючись, приміряла капелюх — головний убір КРОКу цього року — маленька японка Сайоко Кіношита. Колоритний Іван Максимов уже зібрав навколо себе різномовну молодь, обговорюючи майбутні дискотеки.
У фестивалю немає часу поступово набирати хід, адже, окрім конкурсної, більш аніж двадцятигодинної програми, населення корабля чекала ще більша за обсягом і за часом позаконкурсна програма. Вона складалася з ретроспективних показів, показів і майстер-класів членів журі, добірки фільмів АСІФА — Японія (випуск 1), знайомства з новою французькою анімацією, представленою дев’ятьма роботами і декількох спеціальних подій. Укотре заангажований у анімації глядач із задоволенням спостерігав за «Козацькими забавами» Володимира Дахна, співпереживав улюбленим героям, створеним легкою рукою Давида Черкаського. Іронізував і м’яко усміхався разом з учителем багатьох із учасників КРОКу — Євгеном Сивоконем. Розчинявся в пошуках знаменитої анімаційної родини Хаблі, що стали класичними.
У спеціальній програмі було два документальнi фільми. В одному з них — «Дусі генія» — швейцарець Отто Альден із великим пієтетом розповідає не лише про етапи творчості, а й про непросту долю Федора Хитрука. Другий — це четвертий фільм Сергія Капкова з циклу «Фабрика чудес». Дотримуючись витонченого стилю попередніх трьох серій, автори розповідають про таємниці найбільш нечисленної у світі професії — аніматор. Його герої, володарі фарб і ляльок, олівця та пластиліну, без пафосу діляться таємницями професії.
Традиційні прес-конференції вигадниця Лариса Малюкова перетворила на цей раз на кава-брейки з режисерами. Вийшло жвавіше, але питань менше ставити не стали, просто виявилося, що з кавою легше віджартовуватися.
Але ж потрібно ще й у клубі «Ре-анімація» себе показати й на людей подивитися. З’їздити на екскурсії — до стародавнього Херсонеса, на Рибальський острів у Херсонських плавнях, на знамениту запорозьку Хортицю. Вигадати карнавальний костюм і номер до нього. Музей образотворчих мистецтв послужив темою кроківського карнавалу. І просто поспілкуватися.
Літературний вечір, який стихійно виник, доставив величезну радість різновіковій фестивальній публіці. Читав свої «майже одеські» оповідання Ісаак Магетон, вірші — Ігор Іртеньєв, уривки з нової книжки — Алла Босарт, «наспівував» свою версію нового «Весілля з приданим» Вадим Жук.
Загальний смуток із приводу передчасного, несправедливо раннього відходу з життя Олександра Татарського на вечорі його пам’яті перетворився на тепле, з флером ніжного гумору спілкування з Сашею. Позитив цього вечора був не лише в любові, повазі, захопленні найрізноманітніших людей Татарським, а в геніальній придумці команди КРОКу — і вийшов діалог друзів, соратників, колег, коханих і близьких із Олександром Татарським. Діалог, у якому неможливо поставити крапку.
А для маленького Михайлика Татарського це був перший у житті КРОК. Він уперше брав участь у круїзі. Вперше купався в морі. Вперше був на батьківщині свого батька. Був рівноправним членом фестивальної родини. Вперше Мишко доторкнувся до таїнства створення анімації, беручи участь у створенні фільму. Він купався в любові та увазі фестивальної сім’ї. І нехай у його житті буде ще багато щасливих КРОКів!
