Країна в стані війни… Чому? Першооснова, причина не тільки у зовнішніх ворогах, не тільки у економічних кризах чи соціальній нерівності. Чи не єдиним і НАЙСТРАШНІШИМ ворогом є внутрішня пустеля, що оселилася, в першу чергу, у душах українських чиновників, діяльність яких призвела до відсутності гуманітарної політики у державі. А відсутність проукраїнської гуманітарної політики стала причиною тієї страшної картини, яку ми бачимо сьогодні.
З моменту проголошення незалежності (та й до того) чиновники спустошували і розхитували Україну своїм нерозумінням і небажанням усвідомити величезне значення і силу культури у процесі єднання і згуртованості нації. І те, що сьогодні політики так безсовісно і підло прикриваючись війною, розводять руками, відкидаючи будь-які прогресивні ідеї талановитих менеджерів, направлені на відбудову країни, говорить про те, що ці ж чиновники продовжують руйнацію країни.
Переконаний, розумна, патріотична, духовно багата особистість, ніколи не буде підтримувати сепаратистських, ворожих настроїв. Шкода, що чиновники не розуміють наступного: саме духовність та моральність, які несе класичне мистецтво, є запорукою миру, благополуччя і розквіту будь-якої розвиненої країни.
Сьогодні вкрай необхідно впроваджувати позитивні реформи. А це: налагодження тісної співпраці закладів культури зі ЗМІ в частині інформування та рекламування мистецьких подій на бартерних умовах або за цінами значно меншими від встановлених, а також створення і продукування законів у сфері культури і мистецтва, у першу чергу, – закону «Про меценатство». Як керівник закладу культури, я змушений постійно і невпинно вибивати для театру те, що йому вкрай необхідно і належать по праву. Саме вибивати, адже інакше це не називається… Вважаю: сьогодні у багатьох проблемах, які виникли в суспільстві, винні, щонайперше, чиновники-сепаратисти, які не думають про розбудову держави та розвиток галузі, за яку відповідають. Пропоную взагалі всіх, хто не підтримує культуру, вважати сепаратистами держави, які не дбаючи про українську культуру, позбавлять майбутнього наших дітей, які б мали виховуватися у дусі мистецтва і моралі.
Чиновники-сепаратисти переймаються виключно приватним бізнесом і пропускають всі процеси через призму власної кишені. І в цьому – величезна катастрофа нації. Адже мистецтво та культура для них – як хвороба, яка постійно потребує фінансування і не приносить відчутних прибутків. Але кому? Їм?! А прибутки культури – це порядок в державі, так як культура є у всьому і, в першу чергу, – у повазі до всього Свого, як історичного, так і сучасного. Ще прибутки культури – у вихованні здорового суспільства зі свідомими, патріотично налаштованими громадянами, які в майбутньому не руйнуватимуть, а розбудовуватимуть, захищатимуть і любитимуть свою країну.
І наостанок, хочеться, аби ті, хто зараз прийшов до влади, чітко усвідомили, що вони – тимчасові менеджери, які прийшли і підуть. А театр – був, є і буде! Буде слугувати народові, інтересам української нації!
Запрошую всіх до загальнонаціонального, проукраїнського руху та направлення ідей і напрацювання законів для утвердження українського театру як «формату» та високого стандарту держави!
