Масивна будівля ім. Рональда Рейгана займає цілий квартал у центрі американської столиці — між Білим домом і Капітолієм, поруч із Національним молом, де сконцентровані найвідоміші американські музеї, що є безкоштовними для широкої публіки. У Сполучених Штатах Америки внутрішній туризм користується величезною популярністю: туристи-індивідуали та одягнуті в однакові футболки екскурсійні групи постійно наповнюють музейні простори Вашингтона. У тому числі меморіальну галерею Вудро Вілсона, яка розташована на першому поверсі будівлі, а відомий міжнародний аналітичний академічний центр імені цього американського президента знаходиться на поверхах вище і приймає в себе вчених з усього світу.
Протягом чотирьох місяців у галереї Вілсона демонструватиметься сучасне українське мистецтво — проект художника Віктора Сидоренка «Пам’ять безсвідомого». 8 червня 2016 р. виставку урочисто відкрили Посол України в США Валерій Чалий та президент Центру Вілсона — Джейн Харман. Саме на її особисте запрошення художник привіз свої роботи до Вашингтона. Джейн Харман кілька разів обиралася до сенату США, де займалася зокрема безпековими та оборонними питаннями. Сьогодні, коли вона очолює всесвітньо відомий аналітичний центр, її звернення до культурної дипломатії як до м’якої сили є показовим. США є одним із піонерів у цій галузі, що динамічно розвивається і набирає популярності. Інститут Кеннана, який є складової частиною Центру Вілсона, позиціоную культурну дипломатію як один зі своїх стратегічних напрямів, що підкреслює його директор Метт Рожанський. Саме Інститут Кеннана в Україні під керівництвом Катерини Смаглій ініціював і провів разом із Міністерством закордонних справ України два Форуми культурної дипломатії в Національній дипломатичній академії у квітні 2016 р. та червні 2015 р. А також присвятив теоретичним та практичним питанням культурної дипломатії два числа свого часопису «Агора».
Проект Віктора Сидоренка «Пам’ять безсвідомого» (куратори: Наталія Мусієнко та Наталія Шпітковська) складається з фото-, відео- та скульптурних робіт трьох авторських циклів: «Жорна часу», «Аутентифікація», «Деперсоналізація», які відомі в Україні, а також США, Італії, Франції, Нідерландах. Художник звертається до важливих тем пам’яті і часу, спроб позбутися тоталітарного світосприйняття, вийти на новий рівень суспільної комунікації. Проект співзвучний з темами, що порушувалися в інших дослідженнях Інституту Кеннана, а саме — у серії лекцій провідних українських письменників, порівняльних студіях Нового Орлеану та Одеси, дослідженні художнього простору Києва. Це важливо з точки зору спільних наукових досліджень із американськими колегами, адже Віктор Сидоренко є також директором і засновником Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ та віце-президентом Національної академії мистецтв України.
Відкриттю виставки передувала подіумна дискусія у Вілсон Центрі про необхідність залучення сучасного мистецтва до промоції України, яку модерував заступник директора Інституту Кеннана Віл Померанц. У своєму виступі Віктор Сидоренко, зокрема, підкреслив, що його центральною темою є постать перехідної людини, яка перебуває у русі зміни власної свідомості. Презентований у Вашингтоні проект орієнтується на метафоричне висвітлення історії та супрутиву людини тоталітаризмові, її розвитку в нових суспільних і політичних умовах. Художник намагається за допомогою художньої форми переосмислити своє і колективне минуле, подолати його через мистецтво. Це є концепцією виходу з колоніального світогляду, що відбувається з природною зміною поколінь, з часом, і — передусім — із намаганням зробити такий крок. Головне тут, як і в будь-якій справі. — початок. Як зазначав Вудро Вільсон, значущість людини вимірюється не мірою її впевненості у собі, а числом людей, які в неї повірили.
У подіумній дискусії також взяли участь: Ганна Гопко, Катерина Смаглій та Ольга Іванова. Смаглій представила відеозвіт про роботу Інституту Кеннана, проінформувала про співпрацю з Міністерством закордонних справ України у сфері культурної дипломатії, а також про аналіз експертами інституту ефективності української культурної дипломатії в шести столицях світу та наголосила на необхідності розширювати за її допомогою коло прихильників України. Вона підкреслила, що Ганна Гопко як голова комітету успішно лобіює культурну дипломатію в українській владі, й до експертних порад почали дослухалися в українських дипломатичних місіях.
Ольга Іванова, аташе з питань культури Посольства України в США, подякувала українській громаді за її внесок в українську культурну дипломатію США і підтвердила прагнення розширення аудиторії, вихід за рамки традиційної аудиторії, донесення нового іміджу України до молодого покоління США, молодих професіоналів і студентів, до різних експертних груп. Вона розповіла про роботу посольства на цьому напрямі: про велелюдний показ у Центрі Вілсона оскарівського номінанта, фільму «Зима в огню» (режисер— Євгеній Афінєєвський), а також про успіх довготривалого проекту «Мистецтво Майдану» (автор ідеї та куратор — Наталія Мусієнко), перша закордонна презентація якого також відбулася у Центрі Вілсона у лютому 2015 р. (Газета «День» писала про цей проект ).
Ганна Гопко, голова комітету Верховної Ради України у закордонних справах, підкреслила важливість промоції модерного обличчя України й подякувала художнику, а також всім організаторам за виставку сучасного українського сучасного мистецтва. Одночасно наголосила на важливості збереження та правдивого донесення нашої історії, адже культура є нашою ідентичністю, — підкреслила народний депутат. Вона представила книжку «Дня» — «Україна Incognita. ТОП-25», яка ставить відкриті питання: що це за країна — Україна? Весь світ зрозумів, що таке українська нація протягом Майдану, і потім — в часі окупації Криму та війни на сході, і коли Джамала розповіла про біль свого народу та родини і виграла «Євробачення». Народний депутат впевнена, що Україна може подати зразок реформування для інших країн регіону.
Виставка Віктора Сидоренка в Центрі Вілсона свідчить, що найуспішнішими в культурній дипломатії є проекти, зроблені в копродукції, де разом співпрацюють інституції культури із закордонними представництвами, аналітичними центрами, місцевою українською громадою. Тільки спільні зусилля можуть доносити імідж модерної України і одночасно створювати його.
