У ніч на середу в Нью-Йорку у віці 84 років помер славетний американський письменник Курт Воннегут. Пропонуємо вашій увазі одну з останніх його статей «Абстинентний синдром», надруковану в газеті «La Jornada», Мексика.
Багато років тому я був ще дуже наївний і вірив у те, що коли-небудь Сполучені Штати стануть гуманнішими і розумнішими, як про те мріяли багато представників мого покоління. Ми мріяли про таку країну в роки Великої депресії, коли не було жодної роботи, пізніше ми билися і нерідко вмирали за свою мрію під час Другої світової війни, коли не було миру.
Але сьогодні не залишилося навіть найменшої надії на те, що Сполучені Штати стануть привітними і розумними. Тому що влада розкладає, а абсолютна влада розкладає абсолютно. Людські істоти — це шимпанзе, які напиваються владою до божевілля. Сказавши, що наші правителі — шимпанзе, п’яні від влади, я ризикую повністю знищити мораль наших солдат, які воюють і вмирають на Близькому Сході? Їхня мораль, як і багато їхніх тіл, уже розлетілася вщент. З ними поводяться так само, як дитина багатих батьків поводиться з іграшками, отриманими в подарунок на Різдво. Зі мною ніколи так не чинили.
Коли ви доживете до моїх років, якщо ви до них доживете (а мені 81 рік), відтворите самого себе в дітях, вам захочеться запитати своїх дітей, які подорослішали, в чому полягає сенс життя? Багатьом із тих, хто зараз читає ці рядки, можливо, стільки ж років, скільки і моїм онукам. Їм, як і вам, заговорювали зуби, їх обманювали всілякі корпорації й уряди, які постали з покоління Baby Boom. (Післявоєнне покоління: покоління 68 го, року рухів хіппі та яппі, контркультури, експериментів із наркотиками, покоління комун і студентських рухів. Парадоксальним чином багато представників цього покоління зайняли керівні посади в міжнародних корпораціях і урядах різних країн).
Я запитав свого сина Марка про те, як він розуміє життя. І мій син-педіатр сказав своєму старезному татусю: «Тато, ми знаходимося тут для того, щоб допомогти одне одному витримати все це, чим би це не було».
Гарний вислів, нічого не скажеш, майже такий же, як «Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе». Багато хто вважає, що його сказав Ісус, тому що він дуже нагадує ті речі, які йому подобалося говорити. Але насправді його сказав китайський філософ Конфуцій ще за 500 років до народження найвизначнішої та найгуманнішої людини на ім’я Ісус Христос.
Крім того, при посередництві Марко Поло китайці подарували нам макарони і формулу пороху. Китайці були настільки дурні, що використовували порох лише для феєрверків. А весь світ був тоді настільки дурний, що на одній із півкуль не знали, що є щось інше.
Однак повернемося до Конфуція, Ісуса і мого сина Марка, який сказав, що якщо ми гуманніше ставитимемося одне до одного, то світ, можливо, перестане завдавати нам стільки страждань. Одну з моїх улюблених фраз промовив виходець із моєї рідної Індіани Юджін Дебс, який п’ять разів балотувався у президенти від Соціалістичної партії. Під час однієї зі своїх передвиборчих кампаній він сказав: «Доти, доки існуватиме клас знедолених, я буду з ним. Доти, доки існуватимуть злочинці, я буду з ними. Доти, доки хоча б одна душа скніє у в’язниці, я не буду вільний».
Вас не нудить від усього того, що нагадує про соціалізм? Наприклад, від хороших державних шкіл і від загального медичного страхування? А як щодо Нагірної проповіді або Заповідей блаженства (Мф.5, 3—11)?
Блаженні смиренні, бо вони успадкують землю.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Блаженні миротворці, бо наречуть їх синами Божими
І далі в такому ж дусі.
Вони не надто схожі на ті догми, що лежать в основі політики республіканців. І вони зовсім не в стилі Дональда Рамсфельда або Діка Чейні. З якоїсь причини самі пихаті християни ніколи не згадують Заповіді блаженства. Але дуже часто, зі сльозами на очах, вони вимагають, щоб десять заповідей були вивішені на громадських будівлях. Певна річ, це був Мойсей, а не Ісус. Я жодного разу не чув, щоб хтось вимагав де-небудь вивісити слова Нагірної проповіді
«Блаженні милостиві» на будівлі суду? «Блаженні миротворці» на Пентагоні? Не смішіть мене!
Наша прекрасна конституція має один сумний недолік, і я не знаю, що можна зробити, щоб виправити це. Недолік такий: лише божевільний хоче стати президентом. З іншого боку, якщо подумати хоча б трохи, лише божевільний захотів би бути людиною, якби в нього була можливість вибору. Ось такі ми підступні, брехливі, амбіційні тварини, які не викликають довіри!
Людська істота народилася в 1922 році від РХ. Що означають ці «РХ»? Це данина пам’яті одному з пацієнтів будинку для божевільних під назвою Земля, якого прибила до дерев’яного хреста група інших пацієнтів. Він був повністю притомним, коли ті почали забивати в долоні його рук і стопи ніг цвяхи, і робили це доти, доки не дісталися до дерева. Потім вони підняли хрест і поставили його так, щоб найнижча людина з натовпу могла бачити, як корчиться розіп’ятий.
Ви можете собі уявити, щоб які-небудь люди так знущалися над іншою людиною? Жодних проблем. Це ж розвага. Запитайте у ревного католика Мела Гібсона, який у приступі співчуття щойно нажив собі цілий статок, знявши фільм про те, як катували Христа. Слова Ісуса не мають жодного значення.
Під час свого правління засновник англіканської церкви король Генріх VIII наказав привселюдно зварити живцем фальшивомонетника. І ще одна вистава. Наступний фільм Мела Гібсона має називатися «Фальсифікатор»: він також поб’є всі рекорди касових зборів.
Один із небагатьох позитивних моментів сучасності: якщо твою жахливу смерть покажуть по телевізору, знай, що вона була не марною. Ти зумів розважити нас.
А як же історик Едуард Гібон, який жив у 1737— 1794 рр. від РХ? Свого часу він сказав про шлях, пройдений Людством: «Насправді історія — це дещо більше, ніж перелік злочинів, безглуздих вчинків і невдач людства».
Те ж саме можна сказати і про сьогоднішнє видання «The New York Times».
Усі визначні твори світової літератури говорять про тягарі людського існування: «Мобі Дік», «Гекльберрі Фінн», «Іліада», «Одіссея», «Злочин і кара», Біблія, «Атака легкої кавалерії».
Однак мені хочеться дещо сказати на захист Людства: в будь-яку епоху своєї історії — це відноситься і до Раю — людина лише потрапляла туди. І скрізь — уже за винятком Раю — у світі діяли ці божевільні машинки, які кого завгодно могли примусити здійснювати шалені вчинки, хоча при народженні він і не був божевільним. Такими машинками, що чекали на вас, можна вважати, наприклад, любов і ненависть, лібералізм і консерватизм, автомобілі та кредитні картки, гольф і жіночий баскетбол.
Проте ще більшим божевіллям за гольф можна вважати сучасну американську політику, в якій — завдяки телебаченню та на його благо — ми можемо ставати або лібералами, або консерваторами.
А на чиєму боці ви? Адже це практично закон життя, ти повинен бути або тим, або іншим. Якщо хтось із вас ще не зробив вибір, я допоможу вам. Якщо ви хочете відібрати в мене зброю, обстоюєте можливість убивати зародки, якщо вас приводять у захват шлюби між гомосексуалістами і ви навіть готові дарувати їм електропобутові прилади на їхніх передвесільних парубочих вечірках, якщо ви на боці бідних, значить ви — ліберал. Що може бути простіше?
Мій уряд оголосив війну наркотикам. Але погляньте: дві наркотичні речовини, що викликають найбільше звикання і більше за інших руйнують людську істоту, цілком доступні.
Одна з цих речовин, зрозуміло, алкоголь. Сам президент Джордж Буш, ні багато ні мало, зізнався в тому, що активно вживав гірку і ходив непевною ходою переважну більшість часу у віці від 16 до 41 року. У віці 41 року, як він сам про це говорить, йому явився Ісус і сказав, що досить поливатися соусом і промивати горло одеколоном.
Іншими п’яницями є рожеві слони.
І знаєте чому, як мені здається, його так дратують араби? Вони вигадали алгебру. Вони також вигадали цифри, якими ми з вами користуємося, в тому числі й знак нескінченності — а цього вже не вигадав ніхто. Ви вважаєте арабів ідіотами? Тоді спробуйте виконати операцію ділення великих чисел, записаних римськими цифрами.
Але ми ж захищаємо демократію, чи не так? Подібно до того, як європейські завойовники принесли християнство індіанцям, яких сьогодні ми називаємо «корінними американцями».
Якими ж невдячними вони виявилися! Якими невдячними сьогодні виявилися жителі Багдада!
Тож знизимо ще раз податки для найбагатших. Тим самим ми дамо Бен Ладену урок, якого він ніколи не забуде. Аве, шеф! Але цей шеф разом зі своїм оточенням має таке ж мале відношення до демократії, як європейці до християнства. У нас, народу, немає можливості навіть висловити свою думку про те, що вони роблять. Якщо ви все ще не усвідомили цього, то скажу вам, що вони спустошили казну, роздали скарби своїм спільникам по веденню війни і зміцненню національної безпеки. Вони вже встигли залишити і вашому поколінню, і поколінню ваших дітей величезні борги, які вимагатимуть пізніше сплатити.
Жоден із вас і слова сказати не встиг, коли вони провертали подібну справу, адже вони вимкнули всю встановлену конституцією сигналізацію: і палату представників, і сенат, і верховний суд, і ФБР, і вільну пресу (яка виявилася під таким контролем, що навіть забула про існування першої поправки), і суверенітет народу.
Але крім алкоголю, марихуани, кокаїну, героїну є й інші наркотики. І от що я вам скажу: одного разу в житті я відчув таке, чого не може дати жоден крек. Це день, коли мені видали перші водійськi права. Розійдися, це їде Курт Воннегут!
І моя машина, Studebaker, наскільки я пам’ятаю, заводилася як будь-який транспорт і техніка за допомогою самого причепливого і руйнівного наркотику, яким зловживають більше за інші: я говорю про рідке паливо.
Коли ви прийшли в цей світ, навіть коли в цей світ прийшов я, вся промисловість уже безнадійно сиділа на голці, залежала від цього палива, якого незабаром зовсім не залишиться. І тоді почнеться абстинентний синдром.
Чи можу я сказати вам правду? Тобто справжню правду, а не як у теленовинах?
Ми всі перебуваємо в наркотичній залежності від рідкого палива, на межі синдрому позбавлення: померкне світло, настане холод, спустошення.
І подібно до інших наркозалежних, у яких от-от має розпочатися ломка, наші правителі вчиняють найстрашніші злочини заради отримання тієї невеликої кількості наркотику, на якому всі вони сидять.
