24 листопада в приміщенні одного з найбільших концертно-видовищних залів Бельгії Рalais 12 на 15 тисяч місць у Брюсселі, відбудуться дві вистави (денна та вечірня) Swan lake on the water («Лебедине озеро на воді») на музику П.Чайковського. Їх покаже балетна трупа Харківського національного академічного театру опери та балету ім.М.Лисенка. А на початку листопада це видовище протягом чотирьох вечорів поспіль подивилися харків’яни. І кожного разу нечувана прем’єра «Схід-опери» збирала повну глядацьку залу.
УВЕРТЮРА
Історія задуму цього проєкту сягає 2016 року, коли бельгійський продюсер Патрік Лево випадково потрапив до китайського міста Ханчжоу, де відбувалася тоді зустріч «великої двадцятки» (G20) і для гостей із усього світу давали концерт, у якому демонструвалося «Лебедине озеро на воді». Видовище настільки вразило бельгійця, що він попросив організаторів дати йому можливість ознайомитися з технологією водно-балетного шоу і був допущений за лаштунки. Два роки поспіль Патрік Лево шукав партнерів для реалізації своєї мрії і нарешті знайшов їх у Харкові, з митцями якого був добре знайомий по співпраці з оперним театром. Постановника теж шукати довго не довелося. Ним став французький балетмейстер Йохан Нус, якого харківські глядачі знають так само добре, як у Західній Європі. Він змалку освоїв класичний танець, а нині є учасником і постановником багатьох престижних проєктів сучасного видовищного мистецтва, зокрема й мюзиклів, шоу, розважальних телепередач і відеокліпів.
До речі, зі своїм постійним асистентом Сабріною Джіордано він успішно поставив на харківській сцені балети «Маленький принц», «Красуня та чудовисько», а також композицію на музику Карла Орфа «Карміна Бурана». У «Лебединому озері на воді» (Water fantasy) його партнерами в створенні вистави виступили художник Олександр Лапін, автор відеоконтенту Анатолій Єрьохін, художник зі світла Максим Райхер. Технічне забезпечення проєкту проводилося за сприяння фірм Aquaticshow (басейн, фонтани, водна завіса) та Dirty Monitor (відеоконтент).
ЗА ЛАШТУНКАМИ
«Лебедине озеро» на воді робить зримою сценічну метафору авторів знаменитого балету і відволікає від доволі набридлих штампів імітації водної поверхні й примітивних лебединих муляжів. Отже, танець задуманий не просто «на березі» озера. Ефект такий, немовби він відбувається просто на його поверхні, у великому, але неглибокому басейні розміром 12 х 16 метрів. Вода подається в басейн підігрітою з чотирьох баків (кожен ємністю тисяча літрів) і швидко виходить з нього як зі звичайної ванни за допомогою кількох технічних зливів.
Ноги танцівників і балерин опиняються під водою по щиколотку, що з набуттям певних навичок практично не заважає виконанню традиційних балетних па і складних партерних елементів сучасного танцю (коли на сцені чоловіки в костюмах чорних лебедів). Складність лише в тому, що балет у класичному варіанті структурований на чотири дії. Причому, друга й четверта відбуваються в новому варіанті не на березі озера, а просто на воді. Тобто в антракті до третьої, «сухої» дії, що відбувається в палаці, доводиться воду зливати, а замість неї на поверхню сцени класти звичайний, не слизький лінолеум. Перед останньою, також «лебединою» дією процес відбувається в зворотному напрямку, і працівники сцени знову наповнюють водою басейн.
РОЗМОВИ РЕАЛЬНІ ТА ВІРТУАЛЬНІ
Балет ще під час підготовки жваво обговорювали в соціальних мережах, причому після оприлюднення відео перших репетицій, у видовища з’явилися критики, які переймалися технікою безпеки, здоров’ям виконавців та іншими важливими, але не художніми проблемами. Як і треба було чекати, їх пощастило вирішити без зовнішнього втручання. А ось без прочитання стислого змісту було важко зрозуміти причини, з яких прекрасна Одетта була перетворена на лебедицю. У фіналі переважали інші емоції — деяким глядачам не сподобалося повернення до трагічного закінчення «лебединої» історії. Проте майже всі були в захваті від танцю маленьких лебедів на водній гладині в кількості дванадцяти (!) балерин. Балетомани сперечалися, хто з виконавиць головної ролі (Олена Шевцова, Ірина Хандажевська, Світлана Калашникова, Христина Кадашевич) найбільш вразила перевтіленням з Одетти на Оділлію. Захоплювалися глядачі й майстерністю виконавців-чоловіків — Дениса Панченка, Олексія Князькова, Андрія Козарезова, які виступали зі своїми партнерками, але всі, як один, боронили їх у складних підтримках на слизькому покритті. І лише до одного виконавця — Миколи Джури — не було питань, оскільки він один за цих складних умов виконував у всіх чотирьох прем’єрних виставах роль підступного Ротбарта.
Багато напрацювань авторів класичної редакції балету Маріуса Петіпа та Лева Іванова залишилися в харківській виставі незайманими, але Йохан Нус використав також кілька фрагментів легендарної постановки «Лебединого озера» Рудольфа Нурєєва і деяких інших європейських хореографів. Такі коливання між традиційним прочитанням класики і хореографічними новаціями на водній поверхні не усім були до вподоби. Проте після закінчення вистав захоплення постановкою та виконавцями здавалося цілком одностайним.
УКЛІН ТА ОВАЦІЇ
Фантазія французького балетмейстера на теми «Лебединого озера» безперечно стала сенсацією в театральному житті України і найдорожчим проєктом в історії харківського оперного. Судячи з кількості проданих квитків у Брюсселі, вона обіцяє бути такою ж запитаною й у Європі. Ця унікальна вистава є частиною великого проєкту, що, за задумом продюсерів, розпочнеться в Бельгії та продовжиться в багатьох містах Європи, Північної та Південної Америки й закінчиться 2020 року в Парижі. У нинішній прем’єрі, як і в низці попередніх, харківська трупа продовжила пошук нових постановочних рішень, цікавих сучасному глядачеві та таких, що можуть скласти конкуренцію багатьом зарубіжним колективам. Вступ театру до Європейської оперної асоціації (Opera Europa) стимулює цей процес. Харківські солісти опери, балету та творчі колективи останнім часом виступали в багатьох культурних центрах Західної Європи, азійських країн, Північної та Південної Америки та набули визнання публіки, отримали захоплені відгуки преси та ознаки підвищеної уваги антрепренерів. Заявлений проєкт — ще одна ланка в цьому процесі. Він, безсумнівно, сприятиме більш активному просуненню України в європейське культурне товариство та знайомству глядачів європейських країн із сучасним станом української культури в її найбільш популярних та видовищних жанрах. Враховуючи, що задум цієї вистави народився в Патріка Лево під час зустрічі світових лідерів та вона буде показана в багатьох країнах «великої двадцятки», виходить, що її реалізація без допомоги українських митців не була б можливою. А якщо врахувати, що Харківський оперний театр (а з ним і український балет у цілому) починався 1925 року саме балетом «Лебедине озеро», то цей проєкт вписується в творчу біографію колективу однією з найяскравіших і креативних сторінок.
