Публіку вражав розмах події передусім — великою кількістю цікавих колективів, яких вдалося запросити з різних куточків планети. Одним із почесних гостей був легендарний контрабасист Рон Картер. Арт-директор фестивалю й піаніст Сергій Давидов здивував багатогранністю. Він представив на фестивалі: сольний виступ, авторські твори з Маріушем Богдановичем (Польща), проект із саксофоністом Джедом Леві та «Давидов Quintet», що прозвучав третього дня. За ініціативність і беззаперечно величезний внесок Олексій Коган, ведучий фестивалю, закликав Харків дати герою почесне звання народного джазового артиста. Вражаючи невичерпними ідеями й енергетикою, майже кожний виступ Сергія Давидова закінчувався джем-сейшеном. Далеко за північ саксофоніст Джед Леві та Дмитро Александров пліч о пліч стояли біля одного мікрофона, то зливалися воєдино у провидінні теми, то «говорячи по реченню» наче старі друзі в бесіді. У цей час біля інших інструментів виконавці змінювалися по черзі, передаючи струни, клавіші й барабанні палички своїм колегам по музичному цеху.
Незвичайними назвами композицій запам’ятався виступ піаніста Джона Бреннана (Ірландія/Швейцарія), який відкрив програму другого дня. Він задіяв вельми екстравагантні технічні елементи. Музикант перетягував китовий вус поміж струнами рояля, завдяки чому витягував звуки соковиті й об’ємні, що, можливо, нагадували тембр віолончелі. Просмикнута рибальська волосінь створювала приглушене й стукітливе звучання інструмента...
Ще один сольний виступ належить легендарному французькому піаністу Марсьялю Солялю. Ось уже понад п’ятдесят років піаніст приголомшує віртуозною технікою і свободою гри на інструменті. Неперевершено яскраво, мов коштовне каміння, вигострено й ясно прозвучали джазові стандарти у виконанні зірки Європи.
Приємно зазначити, що в рамках фестивалю виступило багато українських колективів. Acoustic Quartet, де всі учасники — студенти музичних вузів, продемонстрував віртуозність у виконанні й індивідуальність у стилі. Так, легендарна група «Схід-Side» — фенікс, що встав із попелу, колектив зібрався після чотирьох років розлуки основним складом. Багато музикантів зараз працює у групах «Океан Ельзи», «ВІА Гра», «ТНМК», але, вочевидь, їм хочеться іншої музпоживи. Зібравшись знову, вони натхненно і віртуозно виконували джаз.
Дуже тепло глядачі приймали джазові колективи Росії. На висоті прозвучав проект з однойменною назвою теми Ренді Вевестона «Hi-F ly».А «Анатолій Герасимов Quartet» закрутив усіх у гойдальних ритмах.
Андрій Кондаков, один із найяскравіших російських піаністів, виступив у тріо з гітаристом Полом Болленбеком і вокалісткою Кріс Макналті. Представлений проект був прикрашений чуттєвим голосом джазової співачки. М’яка музика, «без барабанів», лише злегка була збагачена погойдуваннями. Частково, наскільки це можливо, обов’язки перкусіоніста виконував піаніст, доповнюючи композиції ритмічними групами, ніби вкрапленнями, вплітаючи їх у музичну тканину.
Ще один колектив, який вразив прекрасним вокалістом — J.D. Walter Trio (США). Польотний голос в електронній обробці прозвучав схвильовано й емоційно. Один із хедлайнерів фестивалю — New-York Samba Jazz Quartet. У складі: піаніст Міша Циганов, басист Густаво Амаранте і барабанщик Адріано Сантос. Лідер квартету — чудовий виконавець на губній гармоніці й віброфоні Хендрік Меркенс. Квартет несподівано став квінтетом завдяки американському саксофоністу Джеду Леві, який виступив днем раніше, а потім приєднався до них. Колектив уразив латиноамериканськими ритмами в синтезі з класичним джазом. Проникливістю, щирістю й емоційністю запам’яталося виконання балади Луїза (A.C. Jobim). Терпко-вібруюче звучання губної гармоніки в поєднанні з віртуозною партією рояля залишили незабутні враження.
Говорячи про мистецтво гри на барабанах, неможливо забути Адама Нуссбаума. Саме в нього та в Адріано Сантоса з New-York Samba Jazz Quartet барабани співали, ритмічні фрази ніби інтонувалися виконавцями.
Кульмінацією фестивалю став виступ легендарного Рона Картера. Унікальний контрабасист, який випустив більше двох тисяч альбомів, двократний володар «Греммі», вперше відвідав Україну. Це людина мудра і прониклива, з надзвичайним почуттям гумору і філософським поглядом на життя. Для нього ідеальний музикант — це той, хто знає свій інструмент, гармонію музики, виконавець, котрий зможе бути повноцінною складовою в колективі, та, звичайно ж, хороша людина. Розказуючи про свій інструмент, Рон Картер ніжно всміхнувся. Контрабас, на якому музикант грає з 1960 року, є вже частиною історії та легендарного виконавця. Музикант вийшов на сцену в складі квартету. Незвичайний перкусіоніст Роландо Моралес Матос ловив кожний рух музикантів квартету, вражаючи публіку новими інструментами, ритмами і, що, найбільше запам’яталося, захватом від знайдених комбінацій звучання. Як можна описати гру генія Рона Картера? Безперервне виконання музичних композицій було неначе стан медитації. Це був пошук потрібних слів-нот, народження ідеальних фраз і речень, які вибудовувалися, немов завдяки чарам містера Рона Картера, в один сценарій виступу. Зала, мов зачарована, слухала, як музикант «говорив» на струнах контрабаса. Для кожного це була своя історія, свої радощі й поразки, зльоти і падіння, тихий смуток, глибоке горе, легка ніжність, пристрасне кохання, невичерпне щастя й усі ті почуття, які складаються в одну розповідь під назвою «життя». У його суєті ми шукаємо нові враження, емоції й тих, хто зачепить незаймані раніше струни. І Рон Картер шукає «ще не зіграні ноти, відкриваючи нові сторінки». «Сторінка», відкрита на цьому фестивалі, запам’яталася слухачам назавжди...
