Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ляльки у... сквері

Як студенти Театрального університету складали іспит на майстерність
24 червня, 2016 - 12:48

Біля столичного кінотеатру «Жовтень» підопічні Михайла Урицького (знаний режисер, педагог і керманич Київського муніципального театру ляльок) складали іспит на... свіжому повітрі. Студенти ІІ курсу Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого показали виставу «Петрушка і компанія», а глядачами стали ті, хто вирішив відпочити від спеки на Подолі. Постановка була зроблена у стилі «народного театру».

Основною ідеєю театру ляльок, в незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою, культурною подією з дидактичним, інформаційним або іншим акцентом. За допомогою ляльок актори-лялькарі вміють створити яскраві образи, передати характерні риси людського характеру або форми поведінки, вкладати в «уста» повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести. Вистава у сквері, яку продемонстрували студенти-лялькарі, розважила і дала поштовх для роздумів, а ще показала, що в нашій країні росте талановита творча молодь.

— Ми хотіли подивитись, як публіка сприймає нашу постановку на свіжому повітрі, — розказала «Дню» Юлія ОЛЕКСІЄНКО, яка вже два роки вчиться у майстерні М.Урицького в НУТКіТ. — Хоча вистава розрахована на дорослих глядачів, бо піднімає соціальні й психологічні питання, але на імпровізованому показі було чимало дітей, які дуже жваво реагували.

Жанр «народного театру» дає можливість не тільки розважати публіку, а й підняти у виставі високі моральні пласти і вести розповідь через ляльок. Це глядачам цікаво, і вони дуже добре все побачене сприймали. Вистава поєднала в собі сумне і веселе, вона не тільки розважала, а й висміювала погані людські якості, але робилося це героями-ляльками ненав’язливо. Постановки у стилі «народного театру» несуть у собі елементи духовного очищення. Публіка немов примірює на себе вчинки героїв і бачить себе зі сторони... 

— У виставі ми використовували ляльки з архіву  кафедри Театрального університету, які зробили студенти-сценографи, — продовжує другокурсниця Марія СЕНЬКО. — Глядачі так уважно дивилися, а діти коментували дійство, що вийшов живий театр. Навіть наше хвилювання відійшло на другий план (публіка не знала, що грають студенти і ця вистава — наш екзамен).

У постановці були задіяні дев’ять студентів, і, судячи з гучних оплесків, глядачам дійство дуже сподобалося. Як зізналися молоді лялькарі, вони мріють швидше стати професійними артистами.

Тетяна ПОЛІЩУК, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: