Яку межу самотності повинна перейти жінка, аби замовити чоловіка «за викликом»? До чого може призвести цей відчайдушний вчинок? Що краще — з головою поринути у вир жадано-пристрасного кохання чи вчасно зупинитися, щоб... повернутися в тоскно-одноманітні будні? Важко сказати, чи ці питання завжди були актуальними, чи саме сьогодні відповідь на них так потрібна сучасному глядачу, але аншлагові прем’єрні покази вистави «Замовляю любов» у Запорізькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. В.Г. Магара свідчать на користь останнього.
Драматург Тетяна Іващенко, за твором якої поставлена вистава, знаково втілює головну тему п’єси вже в іменах її трьох героїв: Віра Миколаївна, Надія, Кирило. Віра, Надія... любов. Та любов, про яку мріють навіть респектабельні й заміжні, не кажучи вже про самотню немолоду жінку, яка намагається створити ілюзію щасливого родинного життя (Віра Миколаївна — артистка Оксана Туріянська). Якщо єдиною істотою, про яку піклується господиня («це моя домашня тваринка»), є кактус, рано чи пізно приходить момент, коли, як каже прислів’я, «стається за досить». Але як важливо тоді пам’ятати, що світ звужується до того вікна, в яке, немов благословення, світить Чоловік (у ролі Кирила — Олександр Прокіп). І це невимовне сяйво — кохання, пристрасті, надії — затьмарює розум, і вже неважливо, що чоловік «надає послуги», за які потрібно розраховуватися, а якщо раптом (чомусь?) він ті гроші повертає, це може означати лише одне — ось воно, Кохання. І все, що він каже про себе: астроном за фахом, але пішов на роботу «за викликом», бо потрібні гроші на лікування хворої дитини, все життя шукав таку жінку, як Віра Миколаївна, — все правда, і лише з тієї ж причини — це Кохання. То нічого, що він одружений, що ж поробиш... І коли раптом (а у виставі таких «раптом» багато) його дружиною виявляється тиха і скромна перукарка Віри Миколаївни Надія, яка на початку ледве не навколішки благала її відрекомендувати хоча б комусь, все вибухає. Скандал, крики, сльози... І Віра Миколаївна віддає усі ті тисячі, які несподівано виграла в казино, аби лише зробили хворій дитині Кирила та Надії операцію й у її коханого була душа спокійною. Але справа в тім, що ніякої дитини немає, і над питаннями душі Кирило й Надія — двійко аферистів, які «розкручують» багатих жіночок на гроші — аж ніяк не рефлексують. Це бізнес, дитинко, бізнес...
ФОТО НАДАНО ЛІТЧАСТИНОЮ ЗАПОРІЗЬКОГО ТЕАТРУ ІМ. В. МАГАРА
Варто окремо відзначити дуже бурхливу реакцію публіки, з коментарями по ходу дії вистави, з обговоренням побаченого, з висловленням надії на щасливий фінал та з осудженням головного героя (а дехто й героїню не жаліє). Режисером вистави «Замовляю любов» є Тетяна Лещова, яка давно працює актрисою, а режисерську діяльність розпочала, по суті, минулого року, після завершення навчання в Київському національному університеті кіно, театру і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. В її доробку вже є й українська класика («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького), і вистава для дітей («Сірий та Руда» С. Новицької), й ось тепер вже є постановка твору сучасної драматургії. Тетяна — яскрава і неординарна особистість, вольова, сильна, цілеспрямована і — творча, зосереджена на тому, щоб, так би мовити, «відчути» текст, переосмислити його на когнітивному рівні й пропустити через серце.
До слова, постановка п’єси «Замовляю любов» Т. Іващенко у Запорізькому театрі є дев’ятою — вистави за цією п’єсою були та є в театрах Києва, Житомира, Львова, Ніжина, Луцька, Дрогобича, Вінниці, планується постановка в Сумах.
А відповідь на те, наскільки сучасного глядача хвилює така тематика і чому вона є актуальною саме сьогодні, надала Лариса Трояновська — виконавиця ролі Віри Миколаївни у виставі «Замовляю любов» Київського театру на Подолі. І ця відповідь дивним чиною переплітається з важкими реаліями, в яких перебуває наша країна. За словами актриси, парадоксально, але саме зараз ця тема є дуже популярною, адже і п’єса, і вистава — це не лише гімн любові й жінці, яка є її носієм. Тема зради є так само вічною, як і тема любові, й коли людина зраджує у дрібниці, вона здатна зрадити і в більшому. І з цього починається війна...
