Художник залишає після себе картини, композитор – музику, а режисер живий, поки йдуть його вистави. Віталій Малахов завжди казав, що він щасливий бути режисером, це дозволяє стати будь-ким: пілотом, вченим, лікарем, жінкою, дитиною. Режисер створює свій Всесвіт, а прийти на його спектакль – о це як потрапити у паралельний світ.
У шанувальників творчості подільського майстра буде два тижні аби відвідати 12 кімнат Малахова.
Розпочнеться марафон 20 січня з вистави «Сто тисяч» – з неї найкраще починати знайомство з Театром на Подолі. У Малахова вийшла добра комедія про любов до землі, до своєї справи, до країни. Про те, що всі проблеми вирішуються, а якщо річ лише у грошах – то це взагалі не проблема, а додаткові фінансові витрати.
Побачити можна і легендарні вистави соціальні-проєкти «Щоденник молодого лікаря» і «Звідки беруться діти?»(21 січня та 1 лютого). На Подолі ніколи не читали моралі – лише ставили правильні запитання, дозволяючи глядачеві самостійно шукати відповідь. Перша постановка – історія одного талановитого лікаря, котрий знайшов хороший спосіб втекти від усіх проблем, непомітно створивши собі ту, з якою не ладен був впоратися. Друга – уже частина міфології театру, на виставі побувало пів країни, а інша половина про неї точно чула. Щодення одного провінційного пологового, яке завдяки реальним історіям, котрі режисер списав зі свого оточення, наштовхує нас на думку, що діти не беруться – їх приводять у цей світ батьки.
Тема сім’ї була дуже близькою для Малахова, він часто переходив на неї від пафосних конфліктів. У його ОБЕЖі (28 січня), поставленого з метою ввести до репертуару нову жіночу комедію, режисер побачив драму. Родина, яка існує лише для зовнішнього світу. Товариство співмешканців, де кожен має важливу соціальну роль, але забув, що щасливе суспільство складається з окремих щасливих сімей.
Тема щастя, навіть примарного, близька для трупи, на Подолі люблять шукати складні шляхи. Кращі вистави театру – ті, в яких людина, що знаходиться на самому дні («На дні» –30 січня), на краю світу в заполярному Чулимську («Минулого літа в Чулимську» – 25 та 26 січня), у в’язниці, чекаючи на страту («Хіба ревуть воля, як ясла повні?» – 2 лютого), в чужому домі з чужою сім’єю у розпал війни («Вічно живі» – 28 січня) – вірить у краще майбутнє. Нескінченна дорога невдач, здається, не здатна забрати ту віру. А коли вже не лишається у що вірити – звучить пісня.
Український театр має музично-драматичну природу – казав Малахов. А Віталій Малахов мав широку душу, в яку впускав сотні людей, допомагав їм докладаючи усіх зусиль, він так ставив, він так працював, тому що в нього був його театр – Театр на Подолі.
Розпочнеться марафон 20 січня з вистави «Сто тисяч» - одна з найаншлаговіших постановок Віталія Малахова
Довідка «ДНЯ»
Віталій Юхимович Малахов (1954- 2021 рр.) - театральний режисер, народний артист України, лауреат Шевченківської премії помер 4 листопада 2021 року на 68-му році життя. У 1987 році він створив Київський драматичний театр на Подолі і відтоді був його художнім керівником і директором. Його кар’єра розпочалася 1977 року на телебаченні. З травня 1978 року до вересня 1979 року він працював у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки. З 1979 року очолив Київський державний театр естради.
З 1985 до 1987 року працював зі своєю трупою на базі Київського молодіжного театру.
У 1987 році Малахов створив Київський драматичний театр на Подолі.
У 2021 році Малахов переміг у конкурсі на посаду директора-художнього керівника Театру на Подолі, захистивши програму на рік і на п’ять. Зараз ці програми лишаються чинними, і конкурс на посаду наразі не оголошено. «Конкурс ще не відкритий. Керує театром в. о. - наш директор-розпорядник Євген Свинов. У нас є план роботи на п'ять років. Принципи роботи, заповіді, якщо хочете, тому працюємо» - зазначили у театрі.
