В Італії вийшла книга Енцо Бьяджі «Красиве життя» — про Марчелло Мастрояні. Знаменитий герой-коханець у бесідах із патріархом італійської журналістики не лише розповів про свої романи з Фей Данавей і Катрін Дєньов, але й признався в тому, що він слабохарактерний, негарний, ледачий і асоціальний тип, пише izvestia.ru «Мастроянні раніше ніколи ні з ким не був відвертим, особливо з приводу своїх любовних пригод, хоча йому пропонували за це сотні тисяч доларів — тільки розкажи. Я спитав його: чого мені випала така честь? Він відповів: «Я вірю, що в твоїй книзі не буде нічого «сенсаційного». Строго кажучи, сенсаційного і справді немає — легендарний коханець не посвячує Бьяджі в те, як він займався сексом на килимі в готельному номері. Зате вивалює на нього купу зізнань на зразок того, що будучи хлопцем «хотів бути атлетичної статури, сильним і мускулистим», — оскільки в фашистській піонерії його переконали, що справжньому чоловікові личить бути саме таким, — але насправді він залишався «худорлявим, із запалими грудьми і курчачими ніжками», та зовсім собі не подобався.
В основу книги лягла бесіда Мастроянні з Бьяджі, що відбулася під час однієї з гастрольних поїздок. Протягом декількох годин актор «з певною часткою безсоромності, зізнаючись часом у хлопчачих витівках, але без складання якогось «списку перемог» розповідав журналістові про своє минуле. У результаті вийшла зовсім не біографічна книга. Тобто необхідний набір: народився (в провінції Фрозіноне, Фонтана Лірі, 28 вересня 1924 року), вчився (технічне училище), втратив цноту (приватний будинок у Паріолі), одружився (занадто швидко — в ті часи заручини тривали років по п’ять), там також є, але набір цей захований углиб і розмитий нескінченною саморефлексією.
Мастроянні може тикати в очі читачам свої слабкості та вади. Признаватися, що на екрані «був і гомосексуалістом, і імпотентом, і обдуреним чоловіком», а в житті він — скромняга, «не з тих, хто виставляє напоказ свої кохання». І тут же — оповідання про те, як вони з Фелліні сперечалися, які дівчата більш еротичні — епілірувані чи з волохатими пахвами. У книзі Бьяджі великий актор скаржиться на шкідливі звички («викурюю сімдесят сигарет на день, п’ю, як кінь»), буркотить з приводу моди на рвані джинси і сучасну музику, але для ідола мільйонів жінок і кумира мільйонів чоловіків усе це цілком простимо.
