«Ми просто йшли.../Folouing the inner light» присвячено 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Ідеєю було означити творчість Великого Кобзаря як корінь дерева життя модерного українського мистецтва, показати світ митця як освоєну частину культурної спадщини людства.
В експозиції представлено живописні серії Петра Бевзи «Канівська проща» та добірки графічних творів Миколи Журавля «Шевченко — сучасник».
Тарас Григорович був людиною, яка, за Євгеном Сверстюком, «перша в українській культурі піднеслася до свободи творчості як цілковитої внутрішньої духовної свободи» і осягнула та сформулювала ключове питання про можливість поєднання «гірнього» і «дольнього» у правді повсякденності. Феномен Шевченка відображає національну природу українців, їхнє світосприйняття, їхнє минуле і надію на майбутнє. Своїм проектом Петро Бевза та Микола Журавель, котрі представляють міфо-поетичну течію українського візуального мистецтва ХХІ сторіччя, пропонують пошарове прочитання Шевченкового міфу як певного палімпсесту. У такій творчій інтерпретації Шевченко постає не просто героєм, а стратегом, який володіє унікальною оптикою і способом осмислення світу та наділений візією майбутнього. Стратегія — це прерогатива сильних. У питомо людському сенсі силою є потуга, яка йде зсередини, від ядра людської природи. Шевченко-митець сприймав цю силу як світло.
ПЕТРО БЕВЗА. «ТІ, ЩО НЕСУТЬ СВІТЛО»
Звідси назва проекту англійською: Folouing the inner light — Несіння внутрішнього світла. Українську частину назви художники взяли із вірша Тараса Шевченка «Доля»:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Нагадаємо, перший показ проекту відбувся у березні — квітні в Українському інституті Америки (Нью-Йорк, США), і про цю імпрезу писав «День».
Виставку у Національному музеї Т. Шевченка можна побачити до 27 липня.
