14 липня на електронні адреси більшості українських ЗМІ з офісу кінопрокатної компанії «Синергія» надійшов лист наступного змісту:
«Шановні колеги!
Повідомляємо, що фільм «Бруно», старт якого у кінотеатрах України було заплановано на 23 липня, в український прокат не вийде.
Міністерством культури і туризму України прийнято рішення про заборону поширення та демонстрації фільму на території України».
Псевдодокументальна комедія «Бруно» є вже другим фільмом, головну роль у якому виконав британський комік Саша Барон Коен. 2006 року у комедії «Борат: культурні дослідження Америки на користь славної держави Казахстан» змальовувалися пригоди іншого персонажа Коена — неотесаного казахського журналіста Бората Сагдієва, який не вписувався у жодні рамки пристойності, прийняті в Новому Світі. Вихід обох фільмів супроводжувався скандалами. Перший фільм також було заборонено до показу в Казахстані, Росії, та, як наслідок, в Україні — через позицію російського прокатника, якому належали права на показ «Бората» на території СНД; крім того, цей випадок підняв неприємні питання про самостійність наших, українських прокатників. Під час зйомок нової картини Барон у образі Бруно спробував узяти інтерв’ю в Арнольда Шварценеггера, розіграв Бена Аффлека, танцював у шортах в одному з канзаських аеропортів, узяв участь у мітингу противників одностатевих шлюбів і ледве не зірвав показ дизайнерської колекції в Мілані. Також актора ледве не застрелили американські мисливці з глибинки, шоковані його танцями біля багаття в оголеному вигляді. А на нещодавній церемонії вручення нагород MTV напівоголений актор у костюмі янгола спустився на тросі зі стелі просто на репера Емінема, котрий сидів у залі; обурена зірка пішла з концерту.
Комедії за участю Саши Барона (їхнім режисером незмінно виступає Ларрі Чарльз) завжди будуються за однією схемою. Коен запускає в Америку такого собі простака-провокатора, який щиро намагається зрозуміти загальноприйняті правила поведінки та дотримуватися їх, не відмовляючись, однак, від своєї індивідуальності, — і тому потрапляє у максимально безглузді ситуації. Жарти тут найнижчого штибу, режисура прямолінійна, на рівні непристойного телешоу, проте своїх цілей англійський комік досягає незмінно — через низку реакцій роздратування і вульгарних сцен представити портрет сучасного американського суспільства з усіма його комплексами, фобіями та відхиленнями. Тож обвинувачення в образі чиїхось національних почуттів виглядають щонайменше надуманими. По суті, Коен виступає як дуже грубий, сальний, але аж ніяк не дурний сатирик; важливо підкреслити, що він не лише грає головні ролі, але й пише сценарії до своїх шоу. 2006 року його зусилля були відзначені на найвищому рівні, відповідно «Золотим глобусом» за кращу роль у мюзиклі або комедії та номінацією на «Оскар» у категорії «кращий адаптований сценарій». Публіка також незмінно прихильна: «Борат» зібрав у бушевській Америці 26,5 млн. доларів, однак і в нові часи хвацька самокритика має попит: касові збори «Бруно» вже у перші прокатні вихідні комедії — 30,4 млн. доларів.
Тепер до рекламної кампанії нової картини долучилося й наше Міністерство культури і туризму. У своєму розпорядженні (в цілому це надзвичайно цікавий документ, найкращу цитату з нього прибережемо наостанок) чиновники посилаються на Положення про державне посвідчення на право поширення й демонстрування фільмів, що дає їм повноваження на заборону будь-якої кінострічки. Сама заборона обѓрунтована такою собі «експертною комісією з питань поширення й демонстрування фільмів при Міністерстві культури і туризму». Перерахувавши численні гріхи «Бруно», «експерти» роблять висновок, що фільм може «завдати шкоди моральному вихованню громадян». Формулювання не витримує жодної критики: адже прокатний рейтинг «Бруно» — R (діти до 17 років у супроводі батьків) — і це в Америці, де за такими речами стежать набагато уважніше й суворіше, ніж у нас. Цікаво було б, звісно, поглянути на тих міністерських моральних авторитетів, які, вочевидь, маючи дипломи зі спеціальності «моральне виховання», зібралися вчити співвітчизників отій моральності. Але причина, скоріш за все, набагато прозаїчніша — гроші. Адже завдяки забороні «Бруно» вже кілька днів є однією з головних тем у новинах російських і українських ЗМІ, витіснивши на другий план навіть нового «Гаррі Поттера». З великою ймовірністю можна припустити, що хтось у міністерстві був фінансово простимульований піар-командою Коена або ж кінопіратами, чиї сайти тепер просто вибухнуть від кількості бажаючих скачати фільм на свої комп’ютери.
Однак тут є іще один момент. Повна назва картини — «Бруно: чудові подорожі Америкою з метою примусити чоловіків-гетеросексуалів відчути себе явно ніяково у присутності іноземця-гея у футболці-сіточці». А серед інших висунутих експертами обвинувачень є також «показ... гомосексуальних збочень» — і це у ХХI сторіччі, коли одностатева орієнтація давно визнана такою самою нормою, як і гетеросексуальні стосунки! Невідомо, кого з чоловіків у Мінкультури так збентежили подорожі іноземця-гея. Втім, фахівцями у відповідних галузях психо- і сексології давно доведено, що найлютішими гомофобами є приховані гомосексуалісти, які не можуть зізнатися у своїй пристрасті через різноманітні комплекси, сімейний або соціальний статус тощо. Виступаючи проти тих чи тих виявів гомосексуалізму (в тому числі й у мистецтві), вони намагаються, з одного боку, відвести підозри від себе, а з другого — несвідомо привернути увагу до своєї проблеми. А в нашому випадку, як ми бачимо, додалися ще й міркування економічного характеру.
Таким чином, заборона «Бруно» є корисливою змовою латентних геїв, що міцно окопалися на вищих рівнях керівництва Міністерства культури.
