Життя — це багато вистав, які відбуваються одночасно на різних сценах. Про це подумалось, коли перегорнула останню сторінку роману «Кохання в стилі бароко». І справа навіть не в сентенціях лівого філософа Гі Ернеста Дебора, який у своїй праці «Суспільство спектаклю» пояснив, що за умов економічного виживання великого капіталу люди вимушені грати ролі, які їм нав’язують власники цього капіталу. А вистава стає нічним кошмаром уярмленого суспільства, яке не може і не хоче вирватись із цього сну.
Цей містичний детектив Володимира Даниленка, написаний у формі кросворду, показує історію України як сон, з якого іноді пробуджується наше суспільство. Сюжет у «Коханні...» закручений за класичними законами детективного роману. До успішного київського архітектора Валерія Колядевича звертається молода вдова Юлія Маринчук із проханням розплутати загадку, яку залишив після смерті її чоловік. Ця загадка криється у кросворді, запитання якого пов’язані з архітектурою, ландшафтом і відомими киянами. Розкидані в різні епохи, події й люди в романі охоплюють тисячолітню історію Києва і всієї України. Ось зображено колоритного молодого канцеляриста, що з хабарами, закупленими коштом міської казни, їде до боярина Івана Кобиліна, аби той замовив слово московському царю і врятував від суду війта Ждана Тадрину, який у 1677—1687 роках очолював Київський магістрат. Ось відомий комерсант Леонід Родзянко після скидання на картах київської ворожки спродує свої доходні будинки і емігрує до Америки, врятувавши життя і капітали від більшовицької революції 1917 року. Ось молодий Олександр Архипенко, закоханий у зрадливу натурницю Агнесу Баб’як, ліпить пародію на свою кохану і відкриває новий напрям у скульптурі.
Українські гетьмани, шляхта, буржуазія, священики, міщани проходять перед читачем, наче калейдоскоп історичної кінохроніки. І в цій фрагментарності за пишними декораціями минулого і сучасного Києва, скроєними за лекалами необароко, ніби взятими з філософії іспанського філософа Хав’єра Роберта де Вентоса, відчувається та духовна напруга і передчуття кінця світу, які панували під завісу ХХ століття.
Відштовхуючись від барокової традиції, Володимир Даниленко поєднує інтелект і чуттєвість, театральність і реальні історичні факти, науковий аналіз і містику. І в цьому поєднанні сучасне і минуле України постає, як ефемерний сон, що переходить у не менш ефемерну реальність.
Крок за кроком, розгадуючи кросворд молодої вдови, архітектор Колядевич підходить до загадки смерті художника Олександра Мурашка, якого у 1919 році застрелив, недалеко від його будинку на Лук’янівці, більшовицький патруль. Із розкритої ним історії з’ясувалося, що раз у сто років смерть в образі молодої жінки приходить, щоб забрати найталановитішого чоловіка. Саме так за сюжетом роману сталося з художником Олександром Мурашком і його натурницею — загадковою дівчиною в червоному капелюшку. До останньої сторінки роману тримає Володимир Даниленко інтригу, ким була насправді Юлія Маринчук, бурхливий роман із якою пережив архітектор Валерій Колядевич.
Відтак поєднання детективу, містики, історичного і любовного роману перетворює «Кохання в стилі бароко» у цікаву прогулянку вечірніми вулицями старовинного Києву вглиб віків.
ДОВIДКА «Дня»
Володимир Даниленко — автор книжок прози: «Місто Тіровиван», «Сон із дзьоба стрижа», «Газелі бідного Ремзі», критики та есеїстики «Лісоруб у пустелі»; автор антологій сучасної прози «Квіти в темній кімнаті», «Опудало», «Вечеря на дванадцять персон», «Самотній пілігрим»; лауреат Літературного конкурсу гумору й сатири у Філадельфії (1999 р.), літературних премій імені Івана Огієнка (1999 р.), «Благовіст» (1999 р.), лауреат журналу «Кур’єр Кривбасу» (2005), лауреат Першого всеукраїнського конкурсу радіоп’єси (2007 р.); на Всеукраїнському книжковому форумі, присвяченому Дню незалежності, книжка Володимира Даниленка «Сон із дзьоба стрижа» визнана кращою прозовою книжкою 2007 року. Твори автора перекладалися німецькою, англійською, японською, польською, російською мовами.
