Прем’єра опери Кароля Шимановського «Король Роґер» у концертному виконанні завершила програму I, Culture (здійснювану Польським інститутом у зв’язку з головуванням Польщі в ЄС), став знаковою подією музичного сезону в Києві. У цьому міжнародному творчому проекті взяли участь: Симфонічний оркестр Національної опери України, хорова капела «Думка», відомі польські співаки Міколай Заласіньський (Роґер), Івонна Хосса (Роксана), Кароль Козловський (Едрісі), американець Ерік Катлер (Пастух), солісти «Думки» Олексій Крячун (Архієрей) і Тетяна Гавриленко (Диякониця). Керівником постановки став польський диригент Міхал Клауза.
Твір Кароля Шимановського написаний у символістському жанрі. Композитор завершив чотирирічну подорож по Європі (1911—1915), де почув «Пеллеаса і Мелізанду» Дебюссі, побачив Італію і Сицилію. Повернувшись до Польщі, почав писати оперу «Король Роґер» за мотивами роману Ярослава Івашкевича. Головний герой — реальний персонаж, що правив Сицилією у XII столітті. У сюжеті химерно переплітаються мотиви релігійні, містичні та любовні. У християнському королівстві Роґера з’являється молодий Пастух, який закликає народ прийняти діонісійський культ, спокушаючи благами плотських насолод. Цим чарам не змогла протистояти Роксана і піддані короля. Лише одному Роґеру вдалося подолати владу нового бога — щоправда, ціною втрати коханої дружини.
У поліфонічній музиці Шимановського симфонічна основа превалює над вокальною, а гармонійна мова дуже складна для виконання. Мабуть, саме тому опера нечасто ставиться на світових театрах. До речі, після варшавської прем’єри 19 червня 1926 року, яку досить скептично прийняла тодішня публіка, «Король Роґер» повернувся на сцену лише 2000 року, і з того часу почалася його тріумфальна хода по світу — Нью-Йорк, Единбург, Париж, Санкт-Петербург, Барселона, Бонн... До нас «Король Роґер» дістався через 75 років, немов пройшовши деяке історичне коло і повернувшись до витоків, адже знаменитий польський композитор — наш земляк. Він народився в Україні (с. Тимошівка Київської губернії), перші уроки музики отримав від батька, потім навчався у музичній школі у Густава Нейгауза у Єлисаветграді (нині Кіровоград).
Ім’я Кароля Шимановського увійшло до історії польської музики, як одне з найвидатніших після Шопена. Творчий шлях маестро можна поділити на три етапи: романтичний, імпресіоністський і народний.
Сьогодні здається дивним, але опера «Король Роґер» ніколи не ставилася у колишньому СРСР! Вона з успіхом йшла на сценах європейських і американських театрів. Сюжет створював підґрунтя для різних інтерпретацій (режисери відтворювали у своїх виставах мотиви молодіжних бунтів, що сколихнули Європу 1968-го, а в Америці ілюстрували історію секти «Народний храм», члени якої здійснили масове вбивство наприкінці 1970-х).
Опера Шимановського містить безліч алюзій і посилань на різні музичні течії першої половини ХХ століття. У Києві складна партитура була прочитана диригентом Міхалом Клауза точно, ясно, емоційно: оркестр, хор і солісти виступили як одна високопрофесійна команда, а слухачі деколи навіть впадали у магічний транс. У першому акті композитор відтворив колорит Візантійської імперії, у другому прозвучали східні мотиви, третій акт — греко-римський. Особливо сильно сприймалася слухачами фінальна сцена. У наростаючому хаосі відбувається вакхічне торжество, що захопило народ і Роксану, але раптом усе зникає: король Роґер немов прокидається від страшного сну і співає гімн на честь сонця!
Як розповів «Дню» генеральний директор Національної опери Петро Чуприна, очікується, що до Євро-2012 опера «Король Роґер» прикрасить столичну афішу. Сьогодні тривають переговори з керівництвом Інституту Адама Міцкевича, Польським інститутом у Києві, дипломатами Посольства Польщі в Україні (організаторами нинішньої прем’єри), аби спільними зусиллями двох країн у нашому театрі народився повноцінна вистава. Цей вечір став відкриттям чудової опери Шимановського для української публіки.
КОМЕНТАРI
Маріанна КОПИЦЯ, професор НМАУ:
— Цей твір відображає непрості події, які відбувалися в житті маестро. Роки Першої світової війни Шимановський провів в Україні (Тимошівка і Київ). Директор Київської консерваторії Р. Глієр запропонував Шимановському стати викладачем, але в той період Кароль почав писати Третю симфонію. Він казав, що боїться злякати Музу, якщо займатиметься педагогікою, і відмовився. Проблеми із здоров’ям (Шимановський хворів на туберкульоз) змушували його виїжджати на лікування в теплі країни, і одна з цих подорожей до Африки і на Сицилію надихнула на написання опери «Король Роґер». Коли я слухала цей твір, то помітила в ньому відгомін його Третьої симфонії. У середині 1920-х Шимановський захопився східними мотивами.
В опері тісно переплелися екзотика, символи, містика, духи, потаємні сили, християнство, добро і зло. Переживши соціальні потрясіння, революцію композитор сприйняв як крах ненависного йому царату. У Елисаветграді Шимановський, як писав Ярослав Івашкевич, «неодноразово переживав тривогу, побоюючись за своє життя, коли в містечко вступали білі банди, тому що він одразу після революції став на сторону червоних». Свого часу Кароль був «комісаром у справах мистецтв» і заступником редактора місцевої газети. Зимою 1918 року Шимановський повернувся до Варшави, де розпочалася новий період його творчого життя. Маестро був людиною романтичною, він жив у своєму світі, але після опери «Король Роґер» у його творчості стався злам. Він захопився неофольклоризмом і відійшов від символізму.
Хочу відзначити прекрасне виконання дуже складних вокальних партій солістами, а також хористами капели «Думка». Приголомшливі голоси! Тенор Ерік Катлер, який виконав партію Пастуха, спеціально прилетів до Києва з Америки на один вечір, а вранці вирушає назад, бо у нього вистава у Метрополітен-опера. Дуже потужно виступив Міколай Заласіньський (Роґер), переконливо створила образ Роксани Івонна Хосса. Капела «Думка» і музиканти симфонічного оркестру Національної опери — молодці! Швидко розучили абсолютно незнайомий матеріал і виконали дуже професійно. Це опера-ораторія: так багато в ній хорового співу. Мені цей твір (за масштабністю) трохи нагадав «Київські фрески» Івана Карабиця. Дуже різнопланова опера, що вимагає майстерності від виконавців! Акустичну височінь зумів продемонструвати диригент Міхал Клауза. Оперна спадщина Шимановського незнайома київській публіці, і за це відкриття великої музики — слухаючи яку, душа розкривається — хочеться подякувати всім: організаторам концерту і виконавцям.
Євген САВЧУК, художній керівник капели «Думка»:
— У нас рухливий колектив. Ми вміємо працювати швидко і якісно. Менше місяця репетирували, причому більшу частину часу присвятили вдосконаленню вимови. Я не можу сказати про якісь особливі музичні труднощі. У цьому творі немає закрученої інтриги, мало драматургії в лібрето, але все з лишком компенсується багатогранною музикою Шимановського. Її знають меломани лише фрагментарно, у концертному варіанті. Не знаю, чи будемо ми брати участь у київській виставі. Це залежатиме від наших планів. Цього року ми дуже тісно співпрацюємо з польською стороною. Так, навесні (перед Великоднем) ми виконували «Страсті від Луки» разом з трьома хорами у Варшавській філармонії, за диригентським пультом був автор — Кшиштоф Пендерецький. Ми не вперше співпрацюємо з цим знаменитим маестро (виконували його «Кредо» і Восьму симфонію). Три тижні тому співали балетну музику Шимановського з Національним симфонічним оркестром України. Отримали пропозицію виконати реквієм «Катинь» Пендерецького у Німеччині улітку 2012 року. Нині ведемо переговори, аби виконати восени в Палермо (Сицилія) монументальний твір «Сім брам Єрусалима» Пендерецького».
Іван ГАМКАЛО, диригент Національної опери України:
— Виконання «Короля Роґера» в Києві — знакова подія! Ця опера ніколи у нас не йшла. Я вперше почув її і перебуваю під сильним враженням. Символічно, що дві третини свого життя Шимановський прожив в Україні. І ми можемо пишатися, що на Київській землі народився майбутній польський класик. До речі, нагадаю, Тимошівка розташована поряд з Кам’янкою (у маєтку сестри Чайковського, де черпав натхнення Петро Ілліч, де бували Пушкін і декабристи). У Тимошівку з’їжджалися друзі Шимановського. Там бували Артур Рубінштейн, Генріх Нейгауз, Гжегож Фітельберг; там народився план закордонних турне з концертами, цілком присвячених музиці Кароля Шимановського (він був чудовим піаністом).
«Король Роґер» — складний твір, що вимагає більше часу на репетиції, аби збалансувати звучання музикантів, хору і солістів. Польські вокалісти — чудові: з високою культурою виконання, хорошу дикцію продемонстрували хористи капели «Думка». Ми познайомилися з партитурою на рівні європейського стандарту, в якій є щось від Вагнера і Дебюссі плюс дуже оригінальний почерк Шимановського. Мене вразила пісня а capellа Роксани і партія баритона Роґера (Івонна Хосса і Міколай Заласіньський), які показали справжній вокальний майстер-клас. Добре звучав наш оркестр, і було чутно практично кожне польське слово від капели «Думка». Ерік Катлер (Пастух) добре володіє голосом. Усі впоралися! Ми слухали концертний варіант, а для постановника буде складно поставити оперу, адже вона статична (це опера-ораторія), немає дії, руху, натомість є сильною філософічність — роздуми про віру, людські спокуси, силу духу. Сюжет можна передати декількома словами: прийшов поганин, зачарував солодкими промовами натовп і розвалив християнську громаду. Ця тема була актуальною на початку ХХ століття, але заради високої музики Шимановського її варто поставити на українській сцені!
