Ювілейний форум висвітлив постать митця-автора як справжнього поводиря мас, якому підвладні космічність в охопленні долі країни, її теперішніх випробувань — воєнних дій на сході, розбрату поміж народу. Завдяки заряду потужної енергії переважної більшості дібраних до виконання композицій (у чому варто відзначити надзвичайно інтенсивну роботу оргкомітету фестивалю) слухачі змогли відчути силу вболівання митців за їхнє майбутнє, наповнити душу життєдайністю звукового простору і побачити реальну перспективу до самовдосконалення.
Серед творів, що безпосередньо відгукувалися на події Майдану, була п’єса для камерного оркестру «Ми є!» Юрія Шевченка, де майстерно, крізь призму сучасної рефлексії, зі щемливою хвилею романтичного фактурного обарвлення опрацьовано мелодію Гімну України.
По-роденівськи різьбленою постала нова Камерна симфонія №12 Євгена Станковича. Про підтримку волевиявлення українців світовою громадськістю засвідчило і прем’єрне виконання «Молитви за Майдан» для симфонічного оркестру литовського митця Освальдаса Балакаускаса, котрий свого часу здобув освіту у Київській консерваторії, а також композиції «Разом» для квартету саксофонів норвежця Бьорна Скєльбреда та Струнного квартету №1 «Пам’яті жертв Євромайдану» білоруса Андруся Якушева. Ця ж тема набула виразності й у деяких хорових творах, хвилюючи діалогом поетичного слова і музики, як-от «Учітеся, брати мої» на вірші Тараса Шевченка Богдани Фільц, «Небесна сотня» Лариси Донник, «Молитва за Батьківщину» Катерини Троценко.
Осмислення митцями трагічних подій Майдану цілком природно знайшло відображення у зверненні до жанрів духовної музики. Так, цілі концертні програми їм присвятили камерні хори «Київ» і «Хрещатик». Серед масштабних композицій великого успіху здобула «Божественна Шевченкова літургія» Олександра Козаренка, виразно інтерпретована Ансамблем класичної музики імені Бориса Лятошинського (художній керівник Валентина Іконник-Захарченко).
Високого символічного забарвлення набув концерт-закриття фестивалю. Твори, що у ньому прозвучали, відтворив Національний симфонічний оркестр України під орудою Наталії Пономарчук. Хоча Симфонічна поема «In modo romantico» Віталія Губаренка написана ще 1989 р. (на матеріалі балету «И долг, и вера, и любовь»), але прозвучала дуже актуально, бо оспівує почуття кохання у різних його перипетіях.
Третьою константою програми постала прем’єра монументального полотна у восьми частинах Олександра Яковчука — ораторія «Страсті Христові» на вірші Бориса Олійника. Покладена в основу задуму історія життя Ісуса Христа (до речі, в українській музиці таке звернення до цього сюжету в жанрі ораторії вперше) порушує важливі питання людського буття: добра і зла, праведності й гріховності, істини, віри, філософської проблеми вибору. Сюжетну канву втілено широкими мазками насиченого фактурного малюнка, тривалою концентрацією емоційної напруги, експресією сольних епізодів, що засвідчує схильність автора в останні роки до крупних жанрів.
У цілому багатогранна палітра «Київ Музик Фесту» характеризувалася тим добором музики, що цікавий для будь-якого слухача, а не лише професіоналів і знавців музики. Зокрема, справжнє захоплення викликав у дорослих і небагатьох маленьких слухачів твір Івана Небесного «Тренер» (відеоряд — Олег Сук) для камерного ансамблю та відео, а по суті, мультфільм із супроводом живого звучання, кульмінаційним пунктом якого став запальний танок із м’ячем старіючого футбольного тренера в музичній інтерпретації ансамблю «Рикошет».
У форумі брали участь провідні виконавські колективи не лише Києва, а й із усієї України: свою майстерність продемонстрували 6 оркестрів, 11 хорів і 7 ансамблів різних складів, а також численні солісти, які всі разом подарували прекрасне свято Музики з великої літери.
