«Я поставив собі за мету, а коли я ставлю собі певну мету, то обов’язково досягаю її – працюю в напрямку, щоб виключити росію з системи Інтерпол, яку вона використовує, щоб позбавитись незручних для неї людей».
Така от несподівана заява Євгена Лавренчука - українського режисера, якого у грудні минулого року було затримано згідно з міжнародним циркуляром про затримання на запит росії, коли він знаходився у Неаполі. В інтерв’ю для агенції новин Adnkronos, яке він дав після свого звільнення, митець пояснює: «Я не один у цій боротьбі: працюю разом з адвокатами міжнародного рівня, які допомагають мені складати та надсилати листи і запити. Ми вже зв’язались із генеральним секретаріатом Інтерполу в Ліоні і отримали сигнали підтримки».
Ця амбітна справа,- пояснює режисер, - зародилася з метою «зробити все для того, аби виключити росію з системи Інтерпол, яка зловживає нею, щоб переслідувати людей за їхні погляди, що повністю розходиться з регламентом цієї організації. Аналізуючи ситуацію, ми з’ясували, що приблизно 35% від усіх світових запитів до Інтерполу належить російській федерації» - стверджує оперний режисер, який в росії вважається дисидентом через свої опозиційні погляди стосовно політики путіна, - «і я не перша людина, яку переслідують через її політичну позицію, але хочу бути останнім постраждалим».
На думку Лавренчука, «в Інтерполі немає місця для агресорів, які порушують всі можливі міжнародні норми, всі етичні норми війни, тому що навіть війна - має свої правила і канони, а також межі. росія порушує це все. Її війна підла, вона скидає бомби на людей і називає це спеціальною операцією. Це є край цинізму».
Лавренчук ділиться незвичайною історію, яка заблокувала його у Неаполі. «17 грудня я повертався до Львову із Тель-Авіву, де гостював в своєї сестри. Мій квиток передбачав пересадку в Неаполі. Я мав затриматися там лише на 2 години, а вийшло так, що на три місяці. Мене заарештували під час перевірки документів, тому що працівнику паспортного контролю висвітився циркуляр від Інтерполу, що я був у розшуку, - для мене це було повною несподіванкою, я цього не очікував».
«Коли я відлітав з Тель-Авіва до Неаполя, опублікував свій посадковий квиток у фейсбуці і тегнув Неаполь, як наступний пункт. Було дуже багато коментарів стосовно того, що я оперний режисер і Неаполь це колиска опери, батьківщина Карузо та інших. Це я говорю до того, що не ховався і завжди інформація щодо мого місцезнаходження була публічною», - розказує Лавренчук, який не чекав, що йому будуть закидати фінансові махінації. «Я там (в Росії) керував приватним театром, а не державним. Не міг вкрасти нічого ні в кого. І тут, раптом - «ти винний» і росія хоче тебе закрити на 10 років».
Режисер, який народився у Львові, переїхав для навчання і роботи у росію та залишився там на багато років, до моменту, коли довелось залишити країну через свої політичні погляди адже почалась війна на Донбасі, - знає, що таке бути у росії на прицілі. «Я був дисидентом і отримував погрози ще коли казав, що росія має змінити свою політику, яка не створилась у 2014 році, а почала формуватись ще у 2000 і я це зауважував кожного разу в різних інтерв’ю. Тому так, отримував погрози, але не вірив, що вони б «упакували» обвинувачення під виглядом фінансових махінацій».
Стосовно позиції російських артистів в цій війні, Лавренчук – непохитний і називає їх також причетними до воєнних злочинів: «Сьогодні російські артисти не реагують на війну. Вони бояться. Вони бачили, що зробили з Кирилом Серебренніковим і тому вирішили, що краще не говорити, залишатись з похиленою головою і таким чином продовжувати працювати і мати свій театр і роботу».
Переклад інтерв’ю для агенції новин Adnkronos
