В Національній філармонії України відбулась презентація книжки відомого письменника Валерія Шевчука «Пізнаний і непізнаний Сфінкс».
Григорій Сковорода, геніальний український філософ, письменник, Учитель життя, творчість якого включена до шкільної програми, твори якого видавались масовими тиражами за радянської доби, ім’я якого вже два з половиною століття свято шанує український народ — і раптом «непізнаний Сфінкс»! Саме так назвав свою нову книгу, присвячену великому мислителю, сприйняттю його образу (реального та уявного) у свідомості сучасників і нащадків, блискучий знавець життя і творчості Сковороди, визначний сучасний український письменник Валерій Шевчук. Але ця несподівана, здавалося б, парадоксальна назва є цілком мотивованою — і сам автор переконав у цьому аудиторію шанувальників нашого славетного філософа на презентації своєї праці (обсягом 500 сторінок), випущеної видавництвом «Пульсари» (директор Лариса Коваль) за активного морального та фінансового сприяння президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».
Голова Наглядової Ради фонду Анатолій Зленко, вітаючи присутніх, зазначив, що презентація книжки Валерія Шевчука є, поза сумнівом, непересічною подією, справжнім святом для всіх, кому дорогі ім’я та спадщина Григорія Сковороди. «Ми представляємо сьогодні величезну працю Валерія Шевчука, підсумок багатодесятилітніх досліджень і студій автора. Це — рідкісна нагода ще раз ознайомитись з творчістю великого сина України, пізнати справжнього Сковороду без пізніших нашарувань, вигадок та сумнівних легенд», — наголосив Анатолій Зленко.
Сам автор видання розпочав свій виступ з подяки всім, хто допомагав «народженню» цієї дитини — президентському фонду Леоніда Кучми «Україна», пані Ларисі Коваль, літературному редакторові Сергію Чушку, художниці Наталії Михайличенко «і десяткам інших високодостойних людей, без яких не було б цієї книги», сказав Валерій Шевчук. «Я займаюсь Сковородою з 18-річного віку, — зауважив письменник, — і ця монографія для мене є результатом дійсно тривалих творчих шукань. Відомо, що у грудні минулого, 2007 року, відзначався 285-річний ювілей від дня народження автора «Саду божественних пісень», і тому мимоволі виникає запитання: чи не запізно побачив світ «Пізнаний і непізнаний Сфінкс»? Але справа в тому, що Сковорода (як і, приміром, великий книжник та церковний діяч Дмитро Туптало) не знав точного року свого народження (можна припустити і 1722, 1723 роки), натомість точно пам’ятав день і навіть час народження — але не рік. Тому цілком можна стверджувати: ця праця з’явилася вчасно».
Валерій Шевчук наголосив: «Головне для нас зараз — зрозуміти Сковороду! Бо навколо імені цієї геніальної людини за понад два сторіччя наплетено стільки фантазій, що вони не мають нічого спільного з реальністю... Створено образ «блаженного старця», який блукав українськими сільськими шляхами й грав собі на сопілочці. Тим часом цей ніби «простачок» грав насправді аж ніяк не на сопілочці, а на чудовій флейті, присланiй з Сицилії; цей «Блаженний» (Шевченко одного разу назвав Сковороду «ідіотом», але розуміти це необхідно тільки в тому значенні, якого цьому слову надавали давні греки, а саме: «людина, яка свідомо ухиляється від участі в громадському житті») мав чин «уставника» царської придворної капели — тобто мав право керувати половиною цієї капели. Він досконало знав стародавні мови, усю античну класику загалом. Такого Сковороду, — вів далі Валерій Шевчук, — ми не знаємо, а він же був не «людиною дня», а «людиною віку», як сам писав!».
Дуже високо оцінив книжку Валерія Шевчука наш видатний поет, Герой України, керівник Українського фонду культури Борис Олійник, який сказав, що автор «взірцево й скрупульозно знімає лакуни та неточності своїх шанованих попередників. Це, поза будь-яким сумнівом, подія не лише у сковородинознавстві». Борис Ілліч сердечно подякував автору та всім, хто брав участь в роботі над книжкою, «за цей чудовий подарунок». А керівник видавництва «Пульсари» Лариса Коваль звернула увагу присутніх на те, що Сковорода, який зазвичай писав символами, зашифровував смисли своїх творів (а ми далеко не завжди могли розгадати ці символи) і в цьому розумінні справді був «сфінксом». Робота, яку провів автор, сказала пані Лариса, величезна, вона під силу хіба що цілому дослідницькому інституту, а книжка є надзвичайно цікавою, хоч не можна сказати, що вона легко читається.
Після закінчення офіційної частини презентації відбулося театралізоване фольклорно-етнографічне дійство «Де згода є в сімействі» за участю Національного заслуженого академічного народного хору України імені Григорія Верьовки.
