Втім, можливо, це передбачав сценарій, аби чекаючи на акторів публіка - потенційні виборці - мали змогу спокійно ознайомитися з передвиборною програмою кандидата в депутати ВР від партії "Реформи й порядок" академіка Олексія Івченка, мецената цього культурно-просвітницького заходу. Для цього глядачам при вході передбачливо вручали безкоштовну газету "Танцювальна палітра". А палітра опусів, представлених у багатогодинній програмі, виявилася значно біднішою від передвиборних обіцянок мецената: більшість "шлягерів", нібито в дитячому конструкторі, зліплено з вторинних мелодійних інтонацій і ритмів, з'єднаних із такою ж "свіжою" комбінацією слів. До речі, про авторів пісень зрідка згадували хіба що самі солісти, а не ведучий концерту Андрій Соловей, більш схильний говорити про свою пристрасть до пива та вправлятись у складанні характеристик виконавцям ("ліричний голос нашої естради", "українець на своїй землі" тощо). А стосовно продюсера Олександра Свистунова й редактора телерадіоконкурсу Анжеліки Нарбоєвої, то вони або були переконані, що публіка сама знає композиторів і поетів виконуваних пісень, або не хотіли їх компрометувати, називаючи імена і прізвища привселюдно.
Про рецепт створення сучасних українських хітів простодушно розповів Левко Дурко: мовляв, до невигадливого римованого набору слів приєднується "коротенька" мелодія. А в результаті маємо гала-програму "Шлягер", у якій за влучним зауваженням Юрія Рибчинського, "занадто багато пісень, які не є шлягерами й ніколи не будуть". Мабуть, метр естради надміру категоричний. Адже й у програмі концерту пролунали коли не шлягери, то цілком виразні зразки пісенного жанру, виконані Бароном, Іриною Шинкарук, Павлом Дворським, Миколою Свидюком, Ніною Шестаковою, Ліною Прохоровою. Шлягерами, щоправда, зовсім не національними, можна назвати симпатичну дрібничку Олександра Ягольника для Наталії Могилевської ("Ла-ла-ла") і ще "Вітер" Андрія Кирєєва в інтерпретації Лері Вінна. У плані вкорінення типово російського мелосу в українське звукове середовище мала успіх і Валерія Сєрова (пісня "Там, за околицею").
Залишаючи концерт, я пригадував слова чудового мелодиста Сергія Рахманінова, котрий, до речі, лояльно ставився до розважального мистецтва: "Життя занадто коротке, аби проводити його, блукаючи Сахарою музичного сміття". Якщо ж у програму "Шлягер" потрапили справді улюблені нашим народом мелодії, то навіть згаданий геній не міг уявити собі ту духовну Сахару, за умов якої випало жити нам із вами, панове!
