Березень для більшості сучасних українських академічних музикантів традиційно є лисенківським. Адже саме цей місяць подарував Україні й світові Миколу Віталійовича Лисенка — основоположника української класичної музичної школи, видатного композитора, піаніста, педагога і громадського діяча.
Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року, тож нині виповнюється 175 років від дня його народження! Дата знаменна і мала би відзначатися на державному рівні. Однак нині на жаль, жодних рішень влади з цього приводу ми не побачили.
Утім, музична громадськість усе ж не забуває про корифея та свого обов’язку щодо вшанування їхньої пам’яті. Саме в день народження маестро у Великому залі Національної музичної академії України відбудеться концерт з участю Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України під орудою праправнука класика, диригента Миколи Лисенка і Студентського хору НМАУ (художній керівник — Євген Савчук).
У програмі лунатимуть безсмертні твори українського генія, котрий, серед іншого, стояв біля витоків організації осередків професійної музичної освіти в Києві, зокрема відкриття вищого навчального закладу — Київської консерваторії (тепер — НМАУ).
Серед учасників імпрези — Лариса Кадирова, Роман Майборода, Зоя Рожок, Юлія Бровій, Дарія Литовченко, Ма Сін Сін, Тарас Бережанський, Назар Аддаті, Валентин Кісіленко, Денис Горонов та інші.
«Музика Лисенка надзвичайно актуальна саме в наш час, коли пробуджується свідомість нації. Всі, хто визнають Україну державою, народом, звертаються до його творів. Музика — це ментальна матриця народу, — розказав «Дню» повний тезка і праправнук класика М.В. Лисенко. — Микола Віталійович народився у сім’ї, де всі розмовляли французькою, але там панував український дух, бо всі у нашій родині були надзвичайно щирі і патріотичні люди. Якщо замислитись, то саме Лисенко стояв біля витоків державності України.
Музика — мова духу, за якою нас можуть упізнати. У цьому сенсі рок-гурт «Океан Ельзи» — теж прояв нашої ментальності...У музиці Миколи Лисенка закладено великий драйв — енергетику. Я мрію зробити проект «Лисенко в стилі симфороку». І це буде вражаюче! Вважаю, що нам всім треба повірити в себе й по-справжньому поважати. Наприклад, Польща взяла на знамена своїх героїв — Шопена, Костюшка... Це варто наслідування! А в нас Лисенка згадують лише раз на п’ять років. Чому Національна опера України не спромоглася до ювілею Миколи Віталійовича поновити хоча б легендарний твір композитора «Тараса Бульбу»? За життя, крім «Різдвяної ночі» й «Наталки Полтавки», Лисенко не почув жодної своєї опери! Я вважаю, що Миколі Віталійовичу не потрібно ставити багато монументів. Найкращий пам’ятник музикантові — його твори, які лунають!»
До речі, невдовзі у Великому залі Консерваторії буде представлена програма «Микола Лисенко і фортепіанна музика сучасних українських композиторів». Додамо, що на початку квітня у Музеї Миколи Лисенка відбудеться міжнародна наукова конференція «Микола Лисенко в культурно-історичному просторі України». Усе це, нагадаємо, — силами національно свідомої, активної та невгамовної української громадськості.
