У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва триває виставка «Мистецькі діалоги. Нові надходження 2015–2020», яка презентує близько 300 творів як традиційного народного, так і професійного декоративного та образотворчого мистецтва України. Це твори художнього ткацтва, вишивки, кераміки, декоративного розпису та розпису на склі, різьблення на дереві; вироби з фарфору, скла, металу, а також ікони, витинанки, батик, емалі, живописні композиції.
«Ми назвали виставку «Мистецькі діалоги» тому, що цей проєкт презентує твори різних напрямків і стилів багатьох талановитих митців, які працюють в різноманітних матеріалах і техніках. На одному майданчику можна побачити і роботи народних майстрів, і професійних художників. Це своєрідний зріз мистецького життя сучасної України», – розповідає Людмила Білоус, кураторка виставки, заступниця генерального директора музею з наукової роботи.
Без розриву
За словами пані Людмили, ще з початку 1990-х років музей не отримує фінансування від держави на закупку музейних предметів. До того часу музейна колекція поповнювалася з великих республіканських виставок. Музей мав і власні кошти, які виділялися державою на закупівлю творів мистецтва. В той час активною була й експедиційна діяльність – з експедицій по Україні надходила велика кількість предметів традиційного народного мистецтва.
Нині джерела поповнення музейної скарбниці зовсім інші. Переважна більшість нових надходжень – це авторські роботи, подаровані музею після виставкових проєктів, здійснених протягом останніх шести років. Тому й на виставці їх представлено найбільше.
Серед авторів, які щедро поділилися з музеєм своїм творчим доробком – Ольга Пілюгіна, Андрій Бокотей, В’ячеслав Апет, Володимир Хижинський, Катерина Каркадим, Стас Кадочніков, Олеся Дворак-Галік, Володимир Балибердін, Галина Дюговська, Лариса Лукаш, мистецькі родини Жолудів, Звір та багато інших митців. Їхні роботи знайшли місце не тільки в музейних фондах, деякі з них увійшли до постійної експозиції музею.
«Таким чином, завдячуючи сучасним майстрам і художникам, які тільки за останні шість років після виставкових проєктів подарували музею 115 творів, не переривається процес у формуванні як колекції музею, так й історії декоративного мистецтва України в цілому, що дуже важливо», – підкреслює Людмила Білоус.
Вагому частину авторських робіт передали музею після персональних виставок знані митці – народний художник України Петро Печорний і заслужений художник України Олександр Міловзоров. З його композиції під назвою «Слово» і розпочинається виставкова експозиція.
Серед подарованих творів найбільше кераміки. Це пов’язано з тим, що сьогодні більше керамістів, які активно працюють, а глина є найбільш доступним матеріалом, пояснює фахівець. У меншій кількості до музею надходили предмети, виготовлені з дерева, металу, емалі. Це трудомісткі та вартісні матеріали. Разом з тим, нині працює багато майстрів і професійних художників, які відроджують ці види мистецтва.
Цікавими експонатами на виставці є комплекси чоловічого та жіночого одягу, що походять з території Шляхтовської Русі – найзахіднішого етнографічного лемківського регіону з чотирьох сіл на території сучасної Польщі, де більшість населення становили лемки. Ці речі подаровані музею польським письменником Петром Скрійкою.
Розбиті на 80%
Гості музею мають рідкісну можливість познайомитися з предметами кераміки, фарфору та фаянсу з числа повернутих з Німеччини у 1948 році, які отримали друге життя, завдячуючи зусиллям реставраторів, а нині увійшли до основного фонду музею.
Їхня доля була драматичною. Велика частина колекції народного мистецтва і художньої промисловості, яка перебувала в складі Київського державного художнього музею (нині Національний художній музей України) під час Другої світової війни була вивезена до Німеччини.
У 1948 році по реституції (повернення майна, неправомірно вилученого під час війни однією державою з території іншої держави) більша частина пам’яток повернулася в Україну. Але твори кераміки фарфору і фаянсу на 80 відсотків виявилися розбитими. Довгий час їхні фрагменти, загорнуті в газети, лежали в підвалі музею, з якого їх у 1990-ті роки було передано музею.
«У 90-ті роки ми разом з реставратором Реставраційного центру Києво-Печерського заповідником Олександром Загребельним розпочали тривалу й копітку роботу з перевезення пам´яток до нашого музею, їх опису та взяття на тимчасовий облік. У майстернях Лаврського заповідника розпочалася робота музейних фахівців і О. Загребельного по поверненню їх з небуття: спочатку очищення, дезінфекція, маркування, збирання фрагментів, щоб скласти цілісний предмет і, нарешті, реставрація. Нині ця робота триває», – розповідає кураторка виставки.
На виставці представлено частину відреставрованих у ці роки творів кераміки, фарфору та фаянсу кінця XVIII – початку XIX ст. Цю високопрофесійну роботу виконали реставратор Наталія Ревенок та під її керівництвом студенти НАОМА.
Подати приклад
Музейну скарбницю збагатили також пам’ятки, подаровані їхніми власниками: Тамарою Романовою, Тетяною Нечипоренко, Василем Васильєвим, Валерією Спиридоновою, Оленою Скицюк, Оленою Старченко та іншими.
Одна з дарувальниць – знана мистецтвознавиця Зоя Чегусова передала музею тринадцять творів мистецтва, два з яких демонструються на виставці – авторський ліжник Ольги Потієвської та гобелен Лесі Довженко. А родина знаної художниці Світлани Голембовської передала до музею чудову колекцію художнього скла і фарфору. Враховуючи, що нині не працюють підприємства художнього скла та фарфоро-фаянсової промисловості, ці дарунки є безцінними.
Такий благородний жест може бути прикладом для більшості людей, які не знають як розпорядитися етнографічними пам’ятками, які мають художню цінність і зберігаються вдома та лише перекладаються з місця на місце. Так вважає відома етнологиня Оксана Космина. На її думку, предмети етнографічного одягу – вишиті сорочки, рушники тощо, які дісталися від бабусь та прабабусь, не варто різати, перешивати і носити, а краще їх передати до музею, де вони стануть цікавими експонатами і будуть збережені.
Побачити розмаїття творів декоративного мистецтва з нових надходжень до музею можна на виставці до 26 вересня 2021 року.
