Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Мистецтво зі смітника

Творчість румунського колажиста Йона Бирладеану є прикладом того, як суспільство намагається розв’язати питання історичної травматичної пам’яті
5 лютого, 2021 - 11:17

Досі не перевелися ностальгіки за комуністичними часами. Пригадується фраза Світлани Алєксєєвич, де вона говорить, що Радянський Союз живий, поки живі радянські бабці. Попри те, що у нас пройшла декомунізація, відкрито архіви, можна вільно прочитати про ГУЛАГи і масові розстріли, про знищення націй, багато людей далі продовжує твердити, що в ті часи було краще, ніж тепер. Творчість румунського колажиста Йона Бирладеану та інших тамтешніх діячів, що піднімають тему комунізму, є прикладом того, як суспільство намагається розв’язати питання історичної травматичної пам’яті, іноді це відбувається в дуже комічний, нетиповий спосіб, але культура в даному випадку виступає як своєрідний «прийом у психоаналітика».

***

Ніколае Чаушеску був одних з  найбільш моторошних диктаторів Центрального Блоку, якого можна поставити в одну шеренгу з Енверем Ходжею чи Йосипом Броз Тито. Попри те, що частина румунського суспільства досі згадує ті часи з жахом, є і такі особи, які з ностальгією думають про соціалістичну Румунію. Парадоксально, але дехто навіть носить квіти на могилу Ніколае. До чаушесконостальгіків належить і 15% румунської молоді. Так само образ політика до цієї пори досить популярний в румунській культурі. Настільки, що інколи така популярність викликає підозру в існуванні якогось певного гатунку румунського мазохізму. Їм подобається витягувати свої застарілі травми і ними милуватися.

Творчість диктатора стала об’єктом інтересу і румунського митця-колажиста Йона Бирладеану. Йон сам — жертва комуністичного режиму. За правління Чаушеску він став безробітним, не зміг адаптуватися в посткомуністичному світі, тому весь початок ХХІ століття вів життя як безхатько.

***

Він походить з місцевості Заподені, на кордоні з Республікою Молдовою, де народився в 1946 році. Звідки, за словами його менеджера, він почерпнув той чорний гумор і сатиру, що вирізняють його творчість. Йон закінчив 7 років школи і 2 роки навчався в Народній школі мистецтв. У віці близько 20 років в результаті конфлікту з батьком хлопець залишив рідну місцину і почав самостійне життя. Заробляв він і працюючи в портах Констанци, і на фабриці тканин, а згодом перебрався до Бухаресту. Там він наймався на кожну можливу низькооплачувану роботу: був і каменярем, і копачем могил, і різноробочим у вибудованому Чаушеску Народному будинку (нині будинку румунського парламенту). Його стиль життя біографи порівнюють з життям Чарльза Буковськи.

Бирладеану почав свою творчу діяльність ще в 70-х роках ХХ століття, але мав тримати це заняття в секреті, оскільки сатиричний зміст його колажів міг стати об’єктом зацікавлення Секурітате — румунських секретних служб. Чоловік в якості хобі любив збирати старі журнали, особливо присвячені кіномистецтву, і вирізати з них картинки. Його героями були Софі Лорен, Ален Делон, Роджер Мур, Бріджит Бардо. Саме вони стали персонажами перших колажів Йона. Майстерність і вправність колажиста завдяки невтомній практиці цілий час розвивалися. Багато з тих журналів, що стали згодом елементами цінних творів мистецтва, було знайдено на смітниках.

***

Звернення до теми кіно в часи румунського комунізму дуже примітне. На цю тему знято навіть документальний фільм — «Чак Норіс проти комунізму» 2015 року — там висвітлюється історія нелегального ввезення до Румунії американських фільмів, особливо бойовиків, що всі перекладалися лише однією особою, Іриною Ністру. І ці фільми стали вікном в інший світ, давали можливість втечі від реальності. І, звичайно, стали дуже вигідним бізнесом для багатьох, в тому числі і для представників владних структур. Однак головне — вони виривали жителів комуністичної Румунії з напівголодного життя в холодних квартирах, зі світу тотальних заборон і обмежень.

Оскільки творець ніколи не був знайомий з роботами справжніх колажистів, то його техніка не зовсім відповідає їхнім нормам. Його мистецтво, живе, інтуїтивне, народжене на вулицях міста, відрізняється оригінальністю. Сам творець зізнавався, що працював з думкою про те, щоб колись на основі своїх колажів зняти фільм. Себе він бачив в образі кінорежисера. Тому кожен його колаж також можна вважати стоп-кадром з фільму, присвяченого комуністичній і посткомуністичній Румунії. Загалом він створив близько 170 колажів. У багатьох з них головними героями виступають Ніколае Чаушеску і його дружина Єлена, провідні політики світу, що товаришували з румунською першою парою, особливо Мао. Темою праць Йона також була складна аборційна політика комуністичної Румунії, дефіцити, бюрократія і корупція. Остання тема стала актуальною і для Румунії посткомуністичної. У колажах з часів по румунській революції з’явилася тема насміхання над капіталізмом, але комуністичне минуле все ж залишилось основним об’єктом творчої цікавості Бирладеану.

 Одного разу випадок сприяв Йону — на його роботи звернув увагу Овідіу Фенеш, товариш власника галереї H`art Дана Попеску. Він запросив Дана ознайомитись з творами митця, що мешкав в підвалі бухарестької багатоповерхівки, і останній прийшов у захват від побаченого. Дан визнав, що для нього мистецтво Йона — то живе втілення ідеї існування мистецтва без обмежень, ні на національному рівні, ні на рівні соціальному. Дан взявся популяризувати творчість вуличного колажиста.

***

В 2009 році, в тракті підготовки першої виставки Бирладеану, було створено документальний фільм «Світ через призму Йона Б.» Попри те, що в Румунії того часу мистецтво вважалося прерогативою більш рафінованих мас суспільства, Попеску вдалося таки переконати загал, що творчість не має рамок. Виставка Йона була сприйнята позитивно. Жанрово творчість Йона зарахували до категорії поп-арту з елементами сюрреалізму і дадаїзму.

Згодом вистави робіт Йона відбулися в цілій Європі — від Лондона до Хельсінок.

Історія Йона привернула до себе чимало уваги, про нього активно писали як локальні, так і закордонні ЗМІ. Румунська преса представила його біографію як чудову, майже казкову історію, де жебрак завдяки своєму таланту і випадку, перетворився на багатого принца. Популярність прийшла до Йона, коли йому було вже за 60. Без сумніву, така історія подобається людям.

Мистецтво зі смітника, виявилося, може бути досить таки вартісним, якщо його правильно подати. Бирладеану, якого називають «новим Ворхолом» і порівнюють з Марселем Дюшаном, це довів.  

Яніна БУТЕНКО
Газета: 
Рубрика: