Сучасні повітроплавці, на щастя, майже всі мільйонери: їм не потрібні кровожерливі спонсори. З усіх попередників їм, мабуть, ближче за всіх по духу качка, вівця і півник, які 1783 року вирушили з Версаля в небеса, щоб на особистому прикладі продемонструвати людям життєстійкість тварин. Качка і вівця відмінно впоралися з восьмикілометровим перельотом, але півник ледь вижив. Лише потім вчені мужі дійшли висновку, що на здоров'ї півника згубно позначилися не перепади атмосферного тиску, а копита вівці.
Повідомлення агентств про польоти сучасних повітроплавців, всупереч всім репортерсько-інформаційним приписам, схожі на вірші: «безпосадочний», «кругосвітній». Яка все ж окрилююча лексика! Не знаю, може через століття-друге слово «комп'ютер» також когось окрилить. Але це будуть зовсім інші крила. Повітряна куля, що колись здавалася добропорядній публіці втіленням прогресу, з дзвіниці передостаннього року ХХ століття здається ледь чи не явищем природи, на зразок птахів чи хмар. Є у повітряної кулі ще одна властивість, яка ріднить її зі стихією: нею дуже важко керувати. Літати на кулі незрівнянно важче і складніше, аніж кермувати машиною чи управляти літаком. Ось в чому значення прогресу: спрощувати, полегшувати. І ось чому опираються сучасні повітроплавці та їхні уболівальники.
У серпні 1998 року протягом десяти днів тривав політ безстрашного мільйонера Стіва Фоссетта. Чи все врахував Фоссетт? Чи знав він, що індійський вітер ЛУ, зустрічі з яким він не минув, викликає у чужаків летаргійний сон і туманить пам'ять? Що деякі австралійські вітри викликають безсоння або страхітні галюцинації? Боюсь, не знав і тому разом з повітряною кулею впав у Коралове море, подолавши лише дві третини маршруту. Подорож Фоссетта завершилася. Безпосадочний кругосвітній політ триває.
