Отже, що для француза добре, те для німця — смерть. Який же француз не любить швидкої їзди? Курка — не птах, «Мерседес» — не машина. Усі ці нехитрі думки приходили до голови як наслідок перегляду французького хіта сезону «Таксі». Сама по собі поява цієї картини на екрані «Кінопалацу», який спеціалізується переважно на американському репертуарі, є досить яскравим свідченням успішної розкрутки. Удачливий Люк Бессон, автор сценарію і продюсер, так поставив рекламну справу, що «Таксі» нині чудово продається на міжнародному прокатному ринку, приносячи добрий прибуток.
Сценарне авторство Бессона в сенсі як художньому, так і комерційному — навіть краща гарантія, ніж його продюсерські таланти. Справді, режисерові «Леона» й «П'ятого елементу» вдалося безболісно прищепити на європейський грунт сучасний бойовик і комп'ютеризований блокбастер, не в останню чергу виходячи з цієї перевіреної галльської навички — писати добру кінодраматургію. Так і цього разу: хоч би яким було виконання, не можна не визнати, що ідея в маестро була гарна: зірвиголова- таксист і роззява-поліцейський ловлять автомобілізовану «банду на «Мерседесах», яка в свою чергу стерильно вичищає банківські сейфи. Для посилення гоночної ефектності фільму був задіяний маловідомий, але божевільний на авто і стрімкій їзді режисер Жерар Пірес. На старт, увага, марш! Усі швидко їздять, багато жартують і вирішують особисті проблеми. Німці-бандитюги, природно, у фіналі осоромлені. Привид Тарантіно бродить Європою — і це ще одна банальність, яка спадає на думку від усього побаченого. Знову всі цинічні, іронічні, смішні й курять багато травички. Спроба виліпити жваву авантюрну комедію з хмари вихлопних газів була б навіть цілком спроможною, якби не одне дивацтво: машини в «Таксі» їдуть набагато швидше, ніж саме «Таксі». В окремі моменти фільму просто не вистачає палива для напруження гострих кримінальних епізодів, та й запчастини застосовуються якісь уже дуже заїжджені, secоnd hand, одним словом.
Звісно, фільм публіка любить. Звичайно, його будуть дивитися, особливо купуючись на обманку, розтиражовану на піратських касетах — про те, що фільм знятий Люком Бессоном. Але розум, що прагне іронічно-вишуканих побудов, тут нічого не одержить — адже фільм суто розважальний. Прагнуче адреналіну серце також нічого не надбає: відверто кажучи, в Америці такий фільм міг би бути знятий значно краще — просто вклали б більше грошей, розбили б більше машин, німецьких гангстерів замінили б на російських вуркаганів, які пограбували б більше банків, та й головним героям, певно, щось та перепало б. І, гадаю, надто ефектна була б фінальна дуель головного героя й головного лиходія на карданних валах десь на багатоповерховій стоянці в Лос-Анджелесі. Хоч би як там було, романтика з хепі-ендом на додачу — всюди в ціні.
