На саме відкриття, а відбудеться воно найближчої п’ятниці, 4 вересня, глядачам запропонують дві вистави — «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка на Великій сцені і «Життя P.S.» Валерії Бурлакової — на Камерній.
«Сватання на Гончарівці» поставив ще 11 років тому Федір Стригун. Режисер казав напередодні прем’єри: «Ця вистава — це наш дух, наша історія...Хоча ми любимо свої болячки, любимо жалітися. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними. І виходить такий абсурд: ми тому й бідні, бо дурні, а дурні — бо бідні! І нема на те ради, бо дуже багато Стецьків у нас з’явилося у соціумі — куди не подивишся, кругом свій Стецько»....
«Життя P.S.» — прем’єра 2020-го. Вистава створена за автобіографічною книгою ветерана війни на Сході України Валерії Бурлакової. «Це війна очима очевидиці, учасниці, жінки, яка знайшла на лінії фронту кохану людину», — анонсує постановку завліт театру Тетяна Батицька.
Режисер — Назар Павлик, сценографія — Наталя Тарасенко, виконавці — Мар’яна Кучма (Лєра) та Олесь Федорченко (Морячок), який після важкої травми нарешті повернувся на рідну сцену.
5, 6, 12 та 26 вересня на Великій сцені на глядача також чекає прем’єра, і це — вистава «Сатисфакція» за комедією Вільяма Шекспіра «Венеційський купець». А поставив її запрошений режисер — доцент кафедри акторського мистецтва Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого Станіслав Мойсеєв. Робота була розпочата ще у січні. Прем’єра мала відбутися у квітні. Але через карантин вийде от тільки тепер — у вересні.
«П’єса дуже складна в своїй структурі, бо в ній сконцентровано, по суті, три історії. Є історія Шейлока, є історія, пов’язана з венеційським купцем Антоніо, є історія Порції. І всі вони дуже дивно переплітаються між собою, — говорить Станіслав Мойсеєв. — Там є теми і справедливого суду, і відповідальності, і морально-етичного вибору, і проблем жорстокості або расової дискримінації».
У головних ролях заслужені артисти України Андрій Козак (Антоніо) та Олександр Норчук (Шейлок).
У вересневій афіші — найрейнтинговіші вистави заньківчан, і це, зокрема, «За двома зайцями» Михайла Старицького, «Ханума» Авксентія Цагарелі, «З життя комах» братів Чапеків, «Небилиці про Івана» Івана Миколайчука, «Попелюшка» Шарля Перро, «Соло для мідних труб», «Криза» та «Останній гречкосій» Ореста Огородника, «CLUB самотніх сердець» Айвона Менчелла і не тільки.
Щодо наступних прем’єрних постановок, то їх буде немало. Запрошений режисер з Києва — Ігор Білиць ставитиме п’єсу сучасного автора Віри Маковій «Буна».
В планах — «Каліка із острова Інішмаан» сучасного ірландського драматурга Мартіна МакДонаха (режисер — Орест Огородник). Музичну виставу «Конотопська відьма» за лібрето Богдана Жолдака, на музику Ігоря Поклада ставитиме Вадим Сікорський. У перспективі також постановка з наразі умовною назвою «Українське танго» — це історія про композитора Богдана Весоловського, його любов і творчість та про Львів 1930-х, яку має написати Олеся Новосад, а поставить головний режисер Львівської національної опери Галина Воловецька.
Не знімається з порядку денного й «Тригрошова опера» Бертольда Брехта, до постановки якої запрошений режисер «Дикого театру» Максим Голенко. Вистава буде представлена за межами театру — у старому трамвайному депо (Lem Station), і це дуже сучасна та модна у Львові територія, де відбувається багато мистецьких подій.
Адміністрація Театру ім.М. Заньковецької обіцяє комфортний, водночас — безпечний перегляд вистав, з дотриманням усіх рекомендацій Міністерства охорони здоров’я. Глядачам вимірюватимуть температуру перед входом у фойє. З огляду на нову схему розміщення публіки (соціальна дистанція — 1,5 м), до великої зали, яка має 785 посадкових місць, потраплять лишень 220 глядачів, і всі вони мають бути у захисних масках. Бо, кажуть у театрі, безпека — понад усе.
