Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка вже став своєрідним символом того, як українська влада ставиться до культури. Минає п’ятий рік, як у театрі сталась масштабна пожежа, за цей час область тричі змінювала голову ОДА, тричі обіцяли здати у експлуатацію театр, а віз і нині там! Наразі поціновувачі культури, актори та й всі черкасці чекають початку ремонтних робіт другої черги.
Що власне зроблено та що потрібно надолужувати, аби відбудувати врешті храм Мельпомени, «День» розпитав у директора-художнього керівника Черкаського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка Петра Ластівки.
Нагадаємо, пожежа театру сталася 1 липня 2015 року, виникла на балконі третього поверху глядацького залу та поширилась на покрівлю драмтеатру. В результаті полум’я знищило глядацьку залу, дах та фойє. Площа пожежі склала приблизно 500 квадратних метрів. Найголовнішою проблемою відтоді стала відбудова покрівлі театру, адже театр засипало снігом та заливало дощами. Реконструкцію ж театру розпочали у 2017 році. Протягом трьох років на ремонт спрямували понад 120 мільйонів гривень із Державного фонду регіонального розвитку та обласного бюджету.
ЩО МАЄМО НА СЬОГОДНІ?
На одній з чергових пресконференцій нинішній очільник Черкаської ОДА Роман Боднар дав обіцянку, що театр запрацює наприкінці 2020 року. За його словами, наразі перша черга реконструкції музично-драматичного театру виконана майже на 90%. Нині у театрі провели капітальний ремонт фойє, даху та глядацької зали. У глядацькій залі встановили крісла. Друга черга реконструкції включатиме ремонт сцени та закупівлі сценічного обладнання. Зі слів директора театру Петра Ластівки, нині будівельники чекають прийому робіт першої черги, для того щоб розпочати наступні роботи.
«СЕРЦЕ» ТЕАТРУ
Найголовніше, каже Петро Ластівка, виконати ремонт сцени та закупити сценічне обладнання, адже це «серце» театру. Для цього необхідно 83 мільйони гривень. Але наразі таких коштів немає… Як розповів «Дню» заступник голови Черкаської облдержадміністрації Роман КАРМАННІК, з державного фонду регіонального розвитку на театр вже погодили виділення 35,1 млн. грн., а також 14,9 млн. грн.. – співфінансування з місцевих бюджетів.
- Кошти, які виділяє ДФРР на наш проєкт, замалі втричі, – зазначає Петро ЛАСТІВКА. – Якщо брати сценічну коробку, то треба, щоб це було безпечно для людей, якісно і професійно, а якщо ж буде менше, то це вже виходить рівень районного клубу… Ми маємо розуміти, що це ХХІ століття, обласний театр, в якому зможуть симфонічний оркестр, або приїздити на гастролі провідні театральні колективи, наприклад, Національний театр Ім. І. Франка, Національний театр ім. Л Українки, Національний театр ім. Марії Заньковецької, і наші обласні театри повинні не останніх пасти...
КОШТІВ НА КУЛЬТУРУ ЗАВЖДИ НЕ ВИСТАЧАЛО
Петро Ластівка також додає, що від обласних керманичів є підтримка і розуміння того, що це має бути якісно.
-Ми розуміємо ситуацію в країні, повну нестачу коштів на культурний розвиток, пандемію, знову важкі часи, але треба знайти кошти і зробити в Шевченківському краї достойний театр. Ми хочемо відновити наш міжнародний фестиваль, куди приїздитимуть всі театри світу. Світло, звук, механіка сцени, планшет сцени – все повинно бути у кращих стандартах європейських театрів, – наголошує директор. Додає, що театр треба відбудувати мінімум на 40 років уперед, тому що потім кошів на нього ніхто не спрямовуватиме.
- Театр був зданий в експлуатацію в 1964 році, і відтоді на обладнання ніхто нічого не надавав. Ми хотіли б звертатися всюди: до спонсорів, меценатів, партій, до будь-яких благодійників, щоб було зроблено високоякісно з відповідними фахівцями, – розповів директор театру.
ДЕ ПРАЦЮЮТЬ АКТОРИ?
Наразі у зв’язку з карантином показ вистав призупинено. Втім актори працюють у репетиційній залі театру, готуються до вистав. До карантину виходили на сцену Черкаського міського будинку культури ім. І. Кулика.
- Можна позичити у сусідів освіту, виробництво, охорону здоров’я, але культуру позичити не можна. Бо культура створюється тисячоліттями і якщо культуру загубити, то ви втратите націю. А нація без культури не існує, – підсумовує Петро Ластівка.
