Експозиція представляє декоративний живопис та авторську керамічну іграшку полтавської мисткині, які були створені за останні кілька років. Але широкий загал побачить їх вперше.
ДУШЕВНІ І ДУХОВНІ
Незвичайні квіти, фантастичні звірі – головні герої яскравих, самобутніх творів художниці, які разом створюють особливий світ, в якому живе Роксолана Дудка і в якому хотіла б жити. Її твори душевні і духовні одночасно. За її словами, не цікаво створювати якісь речі для того, щоб просто прикрасити інтер’єр.
Її живописні роботи – «Дерево життя», «Загадкова істота», «Файна кура», «Мрійливий баранчик, «Могутні рибини» та інші наповнені орнаментами, знаками та символами. І це не випадково, адже характерна риса творчості майстрині – це робота з канонами українського народного мистецтва, які вона ретельно вивчає, переосмислює і репрезентує через призму сучасності.
Одна з виставкових робіт «Зародження» яскраво це демонструє. Це своєрідний гімн життю і його продовженню. Водний світ, земля і повітря об’єднані між собою, як дерево буття. Рибини в нижній частині композиції поєднані між собою і утворюють яйце, що символізує зародження нового життя. Квітка нагадує лоно, в якому і розпочинається зародження. А посередині картини ми бачимо фантастичних істот, які ніби б’ються між собою рогами, але водночас зливаються і утворюють щось нове – єдиний організм. І на завершення – птахи, як ініціація. Кольорова гама твору підкреслює віру авторки в те, що боротьба добра і зла завершиться перемогою світлих сил і справедливості.
ТРАДИЦІЙНЕ І СУЧАСНЕ
У певний період свого життя Роксолана відчула, що їй недостатньо створювати лише образи на полотні. Тому і розпочала доповнювати свої роботи поезією власного авторства. А потім почала працювати з керамікою, щоб уявних істот зробити об’ємними і «живими». Нині ж і цього їй не вистачає. Тому свої останні керамічні твори художниця створює з доповненою реальністю, щоб можна було подивитися, як створені нею істоти стають рухливими.
Загалом, полтавська мисткиня весь час у пошуку нового, невідомого. За її твердженням, символіка та орнаментика в українському традиційному мистецтві настільки багата, що працювати тільки в живописі замало. Так і народилася нова серія робіт – мальовані кахлі на очеретяному волокні. Вони яскраві, як і всі роботи майстрині і легкі, адже авторка захоплюється еко матеріалами та вивчає їх.
Роксолана розповідає, що ідея з кахлями прийшла до неї завдяки свекру, який створює авторські кахлі з глини. Спостерігаючи цей чарівний процес творення, вона вирішила спробувати зробити кахлі на папері у своєму стилі. Вийшло цікаво, вишукано. Як саме, можна побачити на виставці, переглянувши цю серію робіт.
ГЕНЕТИЧНІ КОДИ
За фахом Роксолана мультидисциплінарний митець, а по суті художник-експериментатор. І, хоча вона має ступінь кандидата мистецтвознавства, науковцем себе не вважає, бо насправді є практикуючим митцем.
Працювати з декоративним живописом вона почала у 2013 році.
Можливо, потяг до традиційного живопису художниця успадкувала від своєї бабусі, яка, підписуючи листівки, оздоблювала їх орнаментами, а ще гарно вишивала. Отже, образність і декоративність сиділи глибоко в натурі її онуки. «Я, мабуть, генетично носила всі ці коди в собі», – зауважує художниця.
У кожного митця є свої секрети творчості. Маючи відкриту та щиру вдачу (як і посмішку), Роксолана охоче ділиться ними та розповідає, що ніколи не робить ескізів, замальовок. Та ніколи не дублює свої роботи – це її принципова позиція. Перенесення ескізу на полотно розглядає як виготовлення копії свого твору.
«Олією так не попрацюєш, як акрилом, – говорить вона. – Спочатку фарбою заливаєш великі фрагменти картини, а вже потім декоруєш. Поки фарба сохне з’являються якісь думки. Тому в цей момент матеріал більше керую мною, ніж я ним. З акрилом працюєш зовсім по-іншому: і пишеш, і відразу декоруєш».
ДИТЯЧИЙ ПОГЛЯД
Ще один секрет Роксолани – це погляд дитини на навколишній світ, який вона намагається в собі зберегти. Тому її керамічні іграшки – зайченя з квітами, свинка, жабенятко та інші тваринки справді дуже нагадують дитячі іграшки – вони добрі, милі та зворушливі.
Зберегти таку «дитячість» (в кращому сенсі цього слова) мисткині не так і просто. Адже паралельно вона є доцентом кафедри Луцького національного університету і теми, які вона обговорює зі студентами – серйозні і важливі. На її думку, головне зберегти баланс між простим та складним, між етнічним і сучасним, і це теж мистецтво.
Мисткиня зізнається, що ніколи не займається творчістю, коли вона не в гуморі, хоча це буває рідко. Мабуть, тому позитивні флюїди її робіт передаються і глядачам.
«На цій виставці одразу покращується настрій, адже у творах художниці багато оптимізму, любові, незвичного погляду», – зауважує Ольга Зайченко, фахівчиня з неформальної освіти. – Кізоньки, кабанчики, рибки, зайчики, будячки на її картинах та кахлях – всі вони наповнені радістю життя. Особливо сподобалися керамічні іграшки. Їх відразу хочеться торкнутися чи навіть взяти до рук. Вони залучають до гри, спонукають до взаємодії, і це так цікаво», – ділиться враженнями пані Ольга.
Тож, підняти настрій і «погратись» керамічними іграшками зможуть всі охочі, якщо відвідають виставку творів Роксолани Дудки, яка триватиме до 8 серпня.
