Масштабна експозиція, приурочена до 75-річчя лауреата Шевченківської премії, народного художника України, академіка, професора Любомира Медведя, розгорнута в Палаці мистецтв. Виставка об’єднала три етапи великого концептуального проекту «Генезис»: «Ремінісценції» (2008—2011 рр.), «Парад парабол» (2014 р.) і, власне, «Генезис» (2015—2016 рр.), які пов’язує тематика, навіяна митцеві Євангельською притчею про Блудного Сина.
Привітати Любомира Мирославовича з ювілеєм на вернісаж прийшло дуже багато людей. Серед присутніх — академік-секретар відділення теорії та історії мистецтв НАМ України, завідувач кафедри теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Олександр Федорук, генеральний директор Національного художнього музею України, член-кореспондент АМУ, народний художник України Анатолій Мельник, ректор Львівської академії мистецтв професор Володимир Одрехівський, проректор ЛНАМ, історик мистецтва, професор Роман Яців, лауреати Шевченківської премії письменник Ігор Калинець та фотохудожник Василь Пилип’юк, екс-міністр освіти і науки України, доктор фізико-математичних наук, професор Іван Вакарчук, генеральний директор Львівського національного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької Тадей Едер, народний художник України Анатолій Криволап, громадський діяч Микола Горинь...
ЦЕ НЕ ІЛЮСТРАЦІЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ПРИТЧІ, А ЛИШЕ НАВІЯНІ НЕЮ ОБРАЗИ, РЕМІНІСЦЕНЦІЇ, АСОЦІАЦІЇ, ДИЛЕМИ, ГРОТЕСКИ...
— Захоплююся енергією Медведя, його талантом, всебічністю, — говорить соліст Львівської національної опери Олег ЛИХАЧ. — Він — один із флагманів у нашому образотворчому мистецтві.
— Це унікальний експериментатор мистецькою формою, тією формою, яка дає змогу відкрити прихований від нас зміст, — вважає завідувач кафедри філософії та економіки Львівського медичного університету Ігор ДЕРЖКО. — Здатність художників масштабу Любомира Медведя побачити у схожих речах різне і навпаки, у тому розрізненому, що ми не здатні систематизувати в єдину цілісність, єдину тенденцію, — це визначальна риса його творчої методи. Художник є настільки індивідуальний, що, здавалося б, не може вкластися в якийсь один напрям мистецтва, хоча його стилістика багато в чому нагадує модерні і постмодерні експерименти, які характеризують сучасний живопис. Але в ньому він є самостійний і індивідуальний. Він ще раз нам нагадує: не будьте байдужими, не проходьте через світ із впертим твердженням «Я знаю», «Я в цьому був давно переконаний», «Я це давно пізнав». Його мистецтво каже: «Виберіть момент, сконцентруйтеся і відкрийте за поверховим оте глибоке, що надихає нас, що єднає зі світом, що дає змогу визначити власне місце в бутті і водночас творити те буття...
— Як на мене — це чи не найкраща виставка у Палаці мистецтв, — наголошує генеральний директор Національного музею ім. Андрея Шептицького Ігор КОЖАН. — Тема, в якій працює Медвідь, — це філософське мислення. Живопис Любомира Мирославовича є дуже добрий, високого майстра.
До слова, від 8 листопада картини Л.Медведя експонуватимуть в Українському домі у Парижі — в рамках заходів вшанування королеви Франції Анни Ярославни, доньки князя Київського Ярослава Мудрого.
