«Простити — може, а забути — ні!» — цими рядками з «Одержимої» Лесі Українки Галина Стефанова, актриса Центру Л. Курбаса розпочала музично-поетичну акцію.
Почуття скорботи, жалю за загиблими, тривога за майбутнє країни — об’єднали всіх відвідувачів Музею в єдиний організм, який дихав, співпереживав, плакав, гаряче плескав у долоні та завмирав, напружено вслухаючись у віщі рядки Василя Стуса. Вірші «оголеним нервом» промовляла Г. Стефанова,завдяки влучно підібраним поетичним рядкам, що задавали тон, а виступи гостей сплелись у зворушливе літературно-музичне дійство.
«Зачином» та незмінним супроводом слугували фотофакти, експоновані на великий екран: з найперших днів Майдану — до поховання Героїв Небесної Сотні. Добірку світлини зі свого фотоархіву підготувала співробітниця музею й організаторка акції Юлія Капшученко-Шумейко (вона фотографувала Майдан від листопада до лютого). На цих фото Майдан поставав різними гранями, повертав присутніх у ті трагічні дні, змушуючи наново їх переживати.
Звучали вірші майданівців — Катерини Михайліциної (написані 11 лютого), Богдана Сольчаника (він загинув 20 лютого), Євгенії Більченко (написані 21 лютого), Маріанни Кіяновської, Олесі Самчич. Юна волонтерка Євромайдану — поетеса родом із Вінниччини Зоряна Паламарчук озвучила власні вірші про боротьбу, Небесну Сотню, війну, Майдан, сповнені почуттям незламності та юнацької безкомпромісності й пригадала, що два роки тому саме в стінах Музею відбувся її дебютний виступ з читанням власних творів. На її вірш написав (і заспівав) відому пісню «Небесна Сотня» один із ведучих, учасник гурту «ТаРУТА» Євген Романенко (Їжак), який згадував, як саме він став одним із ведучих Євромайдана 19 січня — на криваве Водохреще: «Майдан — це не місце на карті, це — люди. Сьогодні він продовжується на сході...».
Музикант, лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк виступав на Євромайдані всю першу ніч (в ту ніч, коли йшов дощ і на площі біля стели Незалежності була сотня людей) — його авторські пісні в дусі козацьких кликали: «Вистояти! Ні! Стояти!».
«Голос Майдану» Євген Нищук згадав народження образу Небесної Сотні: «Ця Сотня буде летіти до небес» і закликав «частіше дивитись на небо»...
Також своїми спогадами про Героя Небесної Сотні, фермера з Кременеччини Олександра Капіноса поділилися його подруга Оксана Неживенко (з яким вони голодували на захист української мови), наречена Олена Котляр та сестра Наталія Каняєва. Вони привезли відео, де Олександр — життєрадісний,навчав односельців українських танців, грав на бандурі, 14 лютого співав під гітару для друзів на Майдані (він без жодних сумнів приїхав сюди з Тернопільщини відстоювати інтереси українців). Його застрелили 19 лютого...
Виступ дівчат став кульмінацією вечора. В пам’ять про брата Наталя, в супроводі його гітари проспівала повстанську пісню. Нині портрет Сашка майоріє на Стягу Героїв в українській церкві в Парижі.
Наостанок автор і виконавець Юрій Старчевод разом із друзями виконав пісню «Україна — Єдина», що стала своєрідним гімном, символом єдності не лише Євромайдану, а й усієї України: «Україна — Єдина!».
Цього дня у музеї також була розгорнуто виставку до днів пам’яті загиблих на вул. Інститутській...
